Ебергард Годт

Ебергард Фрідріх Клеменс Годт (нім. Eberhard Friedrich Clemens Godt; 15 серпня 1900, Любек — 13 вересня 1995) — німецький військово-морський діяч, контр-адмірал крігсмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Ебергард Годт
нім. Eberhard Friedrich Clemens Godt
Народився 15 серпня 1900(1900-08-15) або 5 серпня 1900(1900-08-05)[1]
Любек, Німецька імперія[1]
Помер 13 вересня 1995(1995-09-13) (95 років)
Любек, Шлезвіґ-Гольштейн, Німеччина[2]
Країна  Німеччина
Діяльність підводник, солдат, Marineoffizier
Знання мов німецька[1]
Заклад Naval Historical Teamd[3]
Учасник Перша світова війна, Друга світова війна[1] і Громадянська війна в Іспанії
Посада Ад'ютант[2]
Військове звання  Контр-адмірал
Нагороди
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський Хрест (Любек)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Бронзовий Іспанський Хрест

Біографія

1 липня 1918 року поступив на службу кадетом в кайзерліхмаріне, до 6 жовтня навчався у військово-морській школі Мюрвіка, після чого служив на борту лінкора SMS Silesia. 30 листопада 1918 року демобілізований.

В 1919 році недовго служив у морській бригаді Ергардта, в березні 1920 року поступив на службу в рейхсмаріне. Служив на міноносцях G-10 і Т-135. З 26 вересня 1932 року — командир міноносця G-10. З 26 вересня 1934 року — торпедний офіцер і ад'ютант на крейсері «Емден», яким на той час командував Карл Деніц. 1.10.1935 на запрошення останнього перевівся в підводний флот. З 6 квітня 1936 року командував підводним човном U-25, з 24 вересня 1936 року — також підводним човном U-23. 3 січня 1938 року здав командування човнами і був призначений 1-м офіцером Адмірал-штабу в штабі командувача підводним флотом. Один з найближчих соратників Деніца, брав активну участь у створенні підводного флоту Німеччини.

З 1 жовтня 1939 року — начальник Оперативного відділу штабу командувача підводним флотом, з 1 березня 1943 року — начальник 2-го відділу Управління підводного флоту ОКМ. Після того, як Деніц зайняв пост головнокомандувача ВМС, Годт фактично прийняв на себе все тактичне керівництво підводним флотом Німеччини.

31 травня 1945 року взятий в полон. Виступав свідком на Нюрнберзькому процесі. 11 квітня 1947 звільнений. У 1949/52 роках працював у військово-морській історичній комісії в Бремергафені, брав участь у складанні історії операцій ВМФ Німеччини під час Другої світової війни. Намагався поступити на службу в бундесмаріне, але відкликав заяву після неофіційного повідомлення, що в нього немає шансів через близьку дружбу з Деніцем (Годт дружив з ним до самої смерті грос-адмірала).

Звання

Нагороди

Література
  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. – 638 с.
  • Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849-1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 1: A-G. (Ackermann bis Gygas), Biblio Verlag, Osnabrück 1988, ISBN 3-7648-1499-3.
  • Dieter Hartwig: Großadmiral Karl Dönitz – Legende und Wirklichkeit, Ferdinand Schöningh, Paderborn 2010, ISBN 978-3-506-77027-1, S. 309
  • Rangliste der Deutschen Reichsmarine, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1932, S. 50.

Посилання

Примітки
  1. Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 80. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Eberhard_Godt
  3. https://uboat.net/men/godt.htm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.