Егіль Ульсен

У дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду «Остсіден», в якій провів п'ять сезонів.

Своєю грою за останню команду знову привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Волеренга», до складу якого перейшов 1966 року і відіграв за команду з Осло два сезони своєї ігрової кар'єри. 1968 року уклав контракт з клубом «Сарпсборг», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця.

З 1972 року працював граючим тренером клубу «Фрігг Осло», де працював три сезони, а завершив ігрову кар'єру у клубі «Хасле-Лорен», де працював також граючим тренером у сезоні 1975 року.

1960 року дебютував у складі юнацької збірної Норвегії, взяв участь у 1 іграх на юнацькому рівні.

1964 року залучався до складу молодіжної збірної Норвегії. На молодіжному рівні зіграв в одному офіційному матчі.

1964 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Норвегії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 16 матчів. За словами близького друга футболіста, Нільса Арне Еггена, Ульсен міг би зіграти більше матчів за збірну, якщо б не Вільгельм Кмент, тодішній тренер Норвегії. Йому не подобалися довге волосся і неохайний зовнішній вигляд Ульсена, а також його політичні комуністичні погляди. Окрім футболу Ульсен добре грав у хокей з м'ячем

Після роботи граючим тренером з «Фрігг Осло» і «Хасле-Лорен», 3 1976 року тренував ряд посередніх норвезьких клубів, а також молодіжну збірну Норвегії.

З 1990 по 1998 рік Ульсен керував збірною Норвегії, двічі виводив команду у фінальну частину чемпіонату світу: 1994 року у США і 1998 року у Франції. При ньому Норвегія двічі займала друге місце у рейтингу збірних ФІФА. З 88 ігор під його керівництвом 46 було виграно, 26 зіграно внічию і лише в 16 не вдалося уникнути поразки. Серед найбільш пам'ятних ігор були перемоги над Нідерландами (2:1) і Англією (2:0) на домашньому полі у відбірковому циклі до чемпіонату світу 1994 року, перемога над Мексикою в 1994 році (1:0) і несподівана перемога над Бразилією на чемпіонаті світу 1998 року (2:1). Також у 1995 році, будучи тренером Норвегії, Егіль Ульсен використовував один із трьох своїх голосів, щоб номінувати норвезьку футболістку Хеге Ріїсе на премію Гравець року ФІФА. Вперше жінка була номінована на цю чоловічу футбольну премію[2]. Після відходу зі збірної він очолив «Волеренгу».

Егіль Ульсен після матчу з Португалією. 2010 рік.

У червні 1999 року 57-річний Ульсен вирішив спробувати себе в англійському футболі, ставши тренером «Вімблдону»[3]. Повідомляється, що він відмовився від контракту з «Селтіком»[4], щоб очолити лондонський клуб. Ульсен заявив, що його улюбленим футболістом в клубі був гравець збірної Уельсу Бен Тетчер. Він залишався на посаді менше року і був звільнений незадовго до вильоту клубу з Прем'єр-ліги[5], де команда виступала з 1986 року. Тодішній гравець клубу Роббі Ерл сказав, що «Ульсен не знав, як отримати від нас максимум»[6]. Після цього він повернувся в Норвегію.

У 2002—2003 роках очолював юнацьку збірну Норвегії[7], а потім «Фредрікстад». Пізніше, з 2005 по 2007 рік, він обіймав посаду клубного аналітика «Волеренга», потім працював на Expekt.com.

19 травня 2007 року Ульсен відхилив пропозицію збірної Іраку, пославшись на напружений графік[8]. Однак, президент Іракської федерації футболу пообіцяв не відмовлятися від ідеї запросити Ульсена, і 17 вересня тренер підписав контракт на три роки[9]. У лютому 2008 року Ульсен був звільнений, причому самому норвежцю про це рішення не доповіли. Він кількома способами намагався зв'язатися з футбольним керівництвом країни, але отримав відповідь, коли вже був призначений новий тренер. Цей крок іракців був дуже несподіваним, причиною, як повідомляється, стала недостатня строгість Ульсена.

14 січня 2009 року було оголошено, що Ульсен тимчасово повернеться в збірну Норвегії, поки не знайдеться наступник Оге Гарейде[10]. У першій грі під керівництвом Ульсена, Норвегія у товариському матчі у Дюссельдорфі з мінімальним рахунком обіграла Німеччину. Це була перша перемога Норвегії над німцями після Олімпійських ігор 1936 у Берліні[11]. При Ульсену Норвегія в рейтингу ФІФА піднялася з 59-го місця в 2009 році до 11-го місця в 2011 році[12], але команда посіла лише третє місце у своїй відбірковій групі, не потрапивши на чемпіонат Європи. 27 вересня 2013 року Егіль Ульсен пішов у відставку з поста тренера Норвегії після домашньої поразки у відбірковому матчі Кубка світу проти Швейцарії[13].