Ейвінд Леонардсен

Народився 17 серпня 1970 року в місті Крістіансунн. Починав кар'єру в клубі «Клаусененген», а в 1989 році у віці 19 років перейшов в «Молде», що виступав у вищому дивізіоні Норвегії. Через два роки його викупив контракт чемпіон країни — «Русенборг». Граючи за цей клуб, Леонардсен був визнаний найкращим гравцем року в Норвегії. За цей час двічі виборював титул чемпіона Норвегії.

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу англійського «Вімблдона», до складу якого приєднався 1994 року. Відіграв за клуб з Лондона наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Вімблдона», був основним гравцем команди і допоміг їм досягти півфіналу Кубку Англії та Кубку футбольної ліги в останньому сезоні.

В травні 1997 року Ейвінд за 3,5 мільйони фунтів стерлінгів перейшов в команду, за яку вболівав з дитинства, — в «Ліверпуль». Леонардс був гравцем основного складу «Ліверпуля» в першому сезоні виступів за команду, коли командою керував Рой Еванс. Він дуже любив запрошувати норвезьких гравців, тому що вони були дуже працелюбні, а Лео був одним з кращих атакуючих півзахисників своєї країни[1]. Однак згодом, після приходу Жерара Ульє він опинився в запасі. Загалом за два сезони Леонардсен провів за «червоних» 49 матчів в усіх турнірах, забивши 7 голів[2]

1999 року норвежець перейшов у «Тоттенгем Готспур», де за три сезони провів 72 матчі, в яких забив 11 голів. З Лондона Леонардсен перебрався в бірмінгемську «Астон Віллу» в 2002 році, де провів лише один сезон.

В 2004 році повернувся назад до Норвегії, де почав виступати за столичний «Люн» і став у цій команді капітаном. У грудні 2005 року він перебрався в «Стремсгодсет», з яким виграв титул чемпіона Першого дивізіону, а по закінченні сезону 2007 року завершив кар'єру футболіста. На той момент він був капітаном свого клубу, який виступав у вищому дивізіоні Норвегії.

1989 року залучався до складу молодіжної збірної Норвегії.

31 жовтня 1990 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Норвегії в товариському матчі проти Камеруну. 8 серпня 1991 року забив перший гол за збірну в матчі проти Швеції (1:2).

Згодом зіграв у шести матчах кваліфікації до чемпіонату світу 1994 року у США і забив один гол, до помігши команді кваліфікуватись на турнірі. На «мундіалі» Леонардсен зіграв в усіх трьох матчах, але команда, набравши 4 очки, як і інші команди, єдиною з чотирьох у групі не вийшла в плей-оф через різницю голів.

Не кваліфікувавшись на Євро-1996, він допоміг команді пробитись на другий поспіль чемпіонату світу 1998 року у Франції. В першому матчі Леонардсен виступав непереконливо, через що збірна зіграла внічию з марокканцями (2:2), і на наступну гру з Шотландією Леонардсен залишився на лаві запасних. Лише в третій грі групи проти Бразилії Ейвінд знову з'явився на полі і допоміг норвежцям сенсаційно перемогти чемпіонів світу 2:1, завдяки якій збірна вперше з 1938 року вийшла до 1/8 фіналу турніру. Там Леонардсен також зіграв проти Італії, проте його збірна поступилась 0:1.

Леонардсен також брав участь у кваліфікаційних матчах на чемпіонат Європи 2000 року, де Норвегія зуміла пробитись на турнір. Однак тренер Нільс Йоган Семб заявив, що гравець не братиме участь у фінальному турнірі, оскільки він тільки-но відновився від травми[3].

В подальшому брав участь зі збірною у відбіркових матчах на чемпіонат світу 2002 року та Євро-2004, але на жоден з турнірів Норвегія не пробилась. 7 червня 2003 року Леонардсен зіграв останній матч у збірній проти Данії (0:1). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у формі головної команди країни 86 матчів, забивши 19 голів.