Чемпіонат світу з футболу 1966 (кваліфікаційний раунд)

Заявки до участі у відборі на чемпіонат світу 1966 в азійській групі надали п'ять збірних, включаючи команду Австралії, яка до жодної конфедерації на той час не належала, та збірну Південно-Африканської Республіки, яка не могла брати участь у кваліфікації з рештою африканських команд через виключення з КАФ. Команди мали змагатися за одне із чотирьох місць у Фінальному міжконтинентальному раунді, в рамках якого мала розігруватися едина для країн Азії і Африки путівка на світову першість.

Заявка на участь у турнірі від збірної Філіппін була відхилена ФІФА, команда Південно-Африканської Республіки не змогла взяти участь у відборі через призупинення членства країни у ФІФА через запроваджену в ній політику апартеїду, а збірна Південної Кореї відмовилася від участі, пославшись на логістичні складнощі[2]. У результаті участь в іграх відбору брали лише дві команди, Австралія і Північна Корея, за результатами двох матчів перемогу здобула остання.

Через бойкот відбіркового турніру усіма командами африканської КАФ необхідності проведення Фінального міжконтинентального раунду не було, і північні корейці отримали пряму путівку до фінальної частини чемпіонату світу.

Поз	Команда	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Північна Корея	2	2	0	0	9	2	+7	4
2	Австралія	2	0	0	2	2	9	−7	0
—	ПАР (D)	0	–	–	–	–	–	—	0
—	Південна Корея (W)	0	–	–	–	–	–	—	0

Після відмови у задовільнені заявки на участь у відборі від збірної Конго-Браззавіля до кваліфікаційного раунду у конфедерації КАФ було допущено 15 команд, які були розділені на шість груп по дві або три команди в кожній для першого раунду відбору. Шість переможців цих груп мали скласти три пари, у кожній з яких під час другого раунду за результатами двох матчів мали визначатися три учасни фінального раунду, на якому до них мав приєднатися переможець вібору в азійській конфедерації для визначення володаря єдиної для цих двох конфедерацій путівки до фінальної частини чемпіонату світу[2].

Представники футбольних федерацій африканських країн висловили протест щодо формату відбору, згідно з яким Африка не отримувала бодай одного гарантованого місця на мундіалі, а також щодо допуску до змагання збірної Південно-Африканської Республіки, якій ФІФА дозволила змагатися разом з азійськими командами попри виключення цієї країни з КАФ через апартеїд.

Згодом, восени 1964 року, конгрес ФІФА призупинив членство Південної Африки в організації і відсторонив збірну країни від участі у відборі на ЧС-1966, таким чином частково задовільнивши вимоги африканської футбольної конфедерації.

Утім вимогу щодо гарантованого представництва африканців на світовій першості не було задовільнено, після чого усі п'ятнадцять команд континенту знялися з відбіркового турніру на чемпіонат світу 1966 року, а континентальна конфедерація офіційно відмовилася брати участь у подібних турнірах доки командам Африки не буде гарантовано представництво у фінальній частині світової першості. Відповідні зміни до формату відбору були зроблені вже в рамках кваліфікаційного раунду наступного чемпіонату світу.

Заявки на участь у відборі були подані представниками десяти національних команд регіону Північної і Центральної Америки та Карибів. Після відхилення заявки збірної Гватемали залишилося дев'ять команд, які розіграли єдину путівку на світову першість у двох раундах кваліфікації[1].

У першому раунді вони були розподілені по трьох групах по три команди у кожній, переможці яких виходили до фінального раунду. Переможець цього другого і останнього раунду відбору, яким стала збірна Мексики, й отримував право представити регіон на світовій першості[3].

Фінальний раунд

Місце	Команда	О	І	В	Н	П	Г+	Г-	РГ
1	Мексика	7	4	3	1	0	12	2	+10
2	Коста-Рика	4	4	1	2	1	8	2	+6
3	Ямайка	1	4	0	1	3	3	19	−16

Збірна Бразилії отримала автоматичну путівку на ЧС-1966 як тріумфатор попередньої світової першості, а решта дев'ять збірних країн-членів південноамериканської футбольної конфедерації боролися за ще три путівки на світовий турнір. Їх було поділено на три групи по три команди в кожній, переможці груп кваліфікувалися для участі в мундіалі[4]. У групі 2 для визначення переможця довелося проводити додаткову гру на нейтральному полі.

Збірна Англії кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонату світу 1966 року автоматично як господар цього турніру. За решту дев'ять путівок на мундіаль висловили готовність поборотися національні команди 30 європейських країн, до яких додалися збірні Ізраїлю та Сирії. Остання згодом знялася зі змагання на знак солідарності з африканськими командами. Учасники відбору від УЄФА були подлені на дев'ять груп по три або чотири команди в кожній (у Групі 9 після зняття Сирії залишилося лише дві збірні). Переможці груп отримували путівки до фінальної частини світової першості[5].

Додаткові матчі на нейтральному полі були необхідні для визначення переможців у Групі 1 та Групі 2, де найкращі команди набрали по рівній кількості очок.

10 листопада 1965	Іспанія	1 – 0	Ірландія	Париж, Франція
	Уфарте  79'	Протокол		Стадіон: Парк де Пренс Суддя: Швінте (Франція)

29 грудня 1965	Болгарія	2 – 1	Бельгія	Флоренція, Італія
	Аспарухов  18', 19'	Протокол	Вуцов  75' (аг)	Стадіон: Стадіо Комунале Суддя: Сбарделла (Італія)