Едвард Гордон Крег

Позашлюбний син архітектора Едварда Годвіна, та акторки Елен Террі,[9] Крег народився під ім'ям Едварда Годвіна в січні 1872 року на Реілвей стріт, Стівенідж, Гартфордшир, Англія і був охрещений в 16 років як Едвард Генрі Гордон. Прізвище Крег взяв у 21 рік.[10]

Провів більшість свого дитинства за лаштунками сцени Лицеум Театру, де його мати виконувала головну роль у партнерстві з Генрі Ірвінгом. Сестрою Крега була Едіт Крег.

В 1893 році оженився на Хелен Мері Гібсон, з якою мав п'ятеро дітей.[11]

Зі своєю коханкою, скрипалькою Елена Фортуна Мео у нього було троє дітей.[11] Один з них — Антоні Каррік, арт-директор British films.[4] З іншою коханкою, танцівницею Айседорою Дункан мав дочку.[11] З іншою коханкою поетесою Дороті Невіл Ліс мав сина Давідіно Дункана (1916—2004),[11] знаного італійського фотографа. Його правнучкою є ілюстратор і автор Хелен Крег.[10]

Більшість свого життя прожив у скрутному становищі у Франції, де його було інтерновано німецькими окупаційними військами у 1942 році. Помер у Венце, Франція у 1966 році у віці 94 років.[10]

Окрема стаття: Постановка Гамлета в Московському художньому театрі (1911)

Крег був переконаний, що режисер «це справжній актор у театрі», тож він розглядав акторів як щось подібне до маріонеток. Розробляв і будував підкреслено символічні оформлення, наприклад патентований набір ширм для постановки Гамлета в МХАТі. Також був головним редактором першого інтернаціонального театрального журналу, Маска.[12]

Працював актором у товаристві сера Генрі Ірвінга. Згодом зацікавився художнім мистецтвом, навчаючись різьбі по дереву під керівництвом Джеймса Прайда і Вільяма Ніколсона. Акторська кар'єра скінчив у 1897 році, почавши працювати театральним дизайном.

Першою постановкою Крега були «Дідона і Еней» Генрі Перселла, «Ацис і Галатея» Георга Генделя, а також «Воїтелі з Хільгеланду» Генрика Ібсена. «Дідона і Еней» стали значним успіхом Крега, що підняв інтерес до музики Персела (1659—1695), яка до того була мало знана (одна з рецензій у Таймс була доставлена до театру спеціально для «містера Персела»). Крег намагався утримувати простоту в декораціях, щоб виділити рухи акторів та світла, і представити ідею «уніфікованої сценічної картини».

Не знайшовши значного заробітку в Британії, оселився в Німеччині в 1904 році. Там написав одну з його найбільш своїх відомих книг «Про мистецтво театру». В 1908 році Айседора Дункан познайомила Крега з Костянтином Станіславським, який запросив режисера здійснити постановку Гамлета у МХАТі. Постановка відбулася у 1911 році. Оселившись в Італії Крег заснував Арена Гольдоні — школу театрального дизайну за допомогою лорда Говарда де Вальдена. Впродовж першої світової війни написав цикл п'єс для ляльок, «Драма для дурнів»[13] і видав театральний журнал The Marionnette (1918).

Вважалось, що з Крегом важко працювати. Крім того він вимагав свого повного художнього контролю над п'єсою. Все це стало причиною відходу Крега від театральних постановок. Як театральний діяч, після своїх сорока років, впродовж наступних п'ятдесяти років зробив дуже мало.

В 1958 році отримав Орден Британської імперії.

Ідея використовувати нейтральні, мобільні ширми в оформленні сцени, ймовірно є найбільш відомою сценографічною концепцією Крега. В 1910 році він запатентував свою систему підвішених і закріплених площин що можуть бути швидко допасовані до внутрішніх і зовнішніх сцен.

Другим винаходом Крега було сценічне освітлення. Продовжуючи традицію використання рамп Крег почав підвішувати освітлення зверху на стелі сцени. Колір і світло стали центральними принципами його концепції оформлення сцени.

Третім значним наслідком його експериментів були спроби поєднати елементи оформлення з грою акторів. Крег просував концепцію театру зосередженого на мистецтві режисера — театрі де дія, слова, кольори і ритм комбінуються в динамічних драматичних формах.[14]

Все своє життя Крег намагався спіймати «чисту емоцію», чи «арештований розвиток» у тих п'єсах, які він ставив. Навіть відійшовши від театральної практики Крег продовжував будувати моделі поєднуючи оформлення і режисерську роботу.[15]

Як гравер і класичний художник Крег знайшов натхнення в ляльках і масках. В його статті «Замітка на Масці» (1910) він розглянув маску як спосіб втримати увагу, уяву і душу аудиторії.[15]

Книга «Про мистецтво театру» написана у формі діалогів між Актором і Режисером, які перевіряють проблему природу сценічного режисерування. Крег стверджує, що першими створили драму були скоріше не драматурги, а скоріше виконавці (performers), використовуючи дію, слово, лінію, колір і ритм. Крег наполягає, що лише режисер, який дійсно інтерпретує драму правдиво, може відновити «Мистецтво театру»[16]. Справа у правдивій інтерпретації тексту, адже глядачі ходять до театру дивитись п'єси, ніж слухати її. Елементи дизайну, будучи символами, можуть перевершувати реальність, надаючи глибше розуміння, ніж просто відбиваючи реальний світ.

• Bablet, Denis. 1981. The Theatre of Edward Gordon Craig. London: Methuen. ISBN 978-0-413-47880-1.
• Brockett, Oscar G. and Franklin J. Hildy. 2003. History of the Theatre. Ninth edition, International edition. Boston: Allyn and Bacon. ISBN 0-205-41050-2.
• Craig, Edward Gordon. 1906. Isadora Duncan, Six Movement Designs. Leipsig.
• ---. 1911. On the Art of the Theatre. Ed. Franc Chamberlain. London: Routledge, 2008. ISBN 978-0-415-45034-8.
• Craig, Edward Gordon. The Drama for Fools / Le Théâtre des fous. Edit. Didier Plassard, Marion Chénetier-ALev, Marc Duvillier. Montpellier: L'Entretemps, 2012. ISBN 978-2-355-39147-7.
• Innes, Christopher. 1983. Edward Gordon Craig. Directors in Perspective ser. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-27383-8.
• Holroyd, Michael. 2008. A Strange Eventful History. Farrar Straus Giroux. ISBN 0-7011-7987-2.
• Leiter, Samuel L. 1994. The Great Stage Directors: 100 Distinguished Careers of the Theatre. Illustrated ed. New York: Facts on File. ISBN 978-0-8160-2602-9.
• Skou, Ulla Poulse. 1973. Genier er som Tordenvejr — Gordon Craig på Det Kgl. Teater 1926. Selskabet for Dansk Teaterhistorie, 1973. In Danish, with 36 unpublished letters from Gordon Craig as an appendix in English.
• Steegmuller, Francis. 1974. Your Isadora: The Love Story of Isadora Duncan & Gordon Craig. Pub Center Cultural Resources. ISBN 978-0-394-48698-7.
• Taxidou, Olga. 1998. The Mask: A Periodical Performance by Edward Gordon Craig. Contemporary Theatre Studies ser. volume 30. Amsterdam: Harwood Academic Publishers. ISBN 90-5755-046-6.
• Walton, J. Michael. 1983. Craig on Theatre. London: Methuen. ISBN 978-0-413-47220-5.
• Wills, J. Robert. 1976. The Director in a Changing Theatre. Palo Alto, CA: Mayfield. ISBN 978-0-87484-349-1.
• L. M. Newman, The White Fan: Gordon Craig's neglected masterpiece of symbolist staging (2009. Malkin Press)

• Театральна реформа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.