Едгар Дуглас Едріан

|портрет= |Ім?я=

Едгар Дуглас Едріан
англ. Edgar Douglas Adrian
Народився	30 листопада 1889(1889-11-30) Лондон, Велика Британія
Помер	4 серпня 1977(1977-08-04) (87 років) Кембридж, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	лікар, політик, нейронауковець, викладач університету, фізіолог
Alma mater	Кембриджський університет
Галузь	Електрофізіологія
Заклад	Кембриджський університет
Посада	член Палати лордів[1] і Президент Лондонського королівського товариства
Членство	Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Нідерландська королівська академія наук, Паризька медична академія і Національна академія наук США
Відомий завдяки:	дослідник функцій нейронів
Батько	Alfred Douglas Adriand[2][3]
Мати	Flora Lavinia Bartond[2][3]
Брати, сестри	Harold Douglas Adriand[3] і John Adriand[3]
У шлюбі з	Hester Adrian, Baroness Adriand[3]
Діти	Richard Adrian, 2nd Baron Adriand[2][3], Ann Pinsent Adriand[2][3] і Jennet Parker Adriand[2][3]
Нагороди	медаль Коплі, Нобелівська премія з фізіології або медицини (1932)
Едгар Дуглас Едріан у Вікісховищі

Е́дгар Ду́глас Е́дріан (англ. Edgar Douglas Adrian; перший барон Едріан (30 листопада 1889, Лондон, Велика Британія — 4 серпня 1977) — британський електрофізіолог, дослідник нервової системи, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини в 1932 році (спільно з Чарлзом Шеррінгтоном) "за відкриття, що стосуються функцій нейронів ". Член (1923) і президент (1950 — 1955) Лондонського королівського товариства. Основні праці присвячені електрофізіології органів чуття і нервових клітин. Відомий як блискучий експериментатор, що поклав початок застосуванню електроніки у фізіологічних дослідженнях. Вперше провів експерименти на одиночних нервових волокнах і нервових закінченнях. З 1934 року займався електрофізіологічним дослідженням мозку і вивченням порушення його функцій. Зареєстрував електричну активність окремих нервових клітин.