Едді Іззард

На стиль Іззарда сильно вплинула комік-група «Монті Пайтон», у якої він перейняв метод «потоку свідомості». Через дислексію він переважно не працює за сценарієм. Під час своїх виступів Іззард перестрибує з теми на тему, перебиває сам себе ідеями нових жартів, перетворює персонажів, яких він зображує, в інших персонажів, тощо. При зміні тем утворюються паузи, які Іззард заповнює вигуками, що стали його візитною карткою («так що, так» й інше). Він часто відзначає реакцію публіки на жарти, роблячи вигляд, що пише у блокноті («має бути смішніше», «ось я їх і втратив», «вони мені не повірили», «вони не у захваті, більше так не робити»), задає аудиторії питання, відповідає на репліки із залу.

Серед основних комічних прийомів Іззарда — пародія та пантоміма. Зображуючи бога, він говорить голосом англійського актора Джеймса Мейсона, зображуючи Ноя — голосом Шона Коннері, причому він використовує ці пародії у різних програмах. Іззард також постійно зображує тварин, різні механічні дії, тощо. Вдалі образи, такі як його шотландська вчителька по кларнету місіс Бедкрамбл, переходять з програми у програму.

Іззард часто моделює вигадані ситуації з історичними або міфологічними персонажами (сценка з походом Ісуса Христа до динозаврів та ін.).

В одному з інтерв'ю Едді Іззард так висловився про свій комічний стиль:

Я просто мелю повну нісенітницю. Історія, політика… я помітив, що ніхто не говорить про історію, і скрізь валяється купа історій. Всі вони безкоштовні та всі вони у Вікіпедії! Я читаю Вікіпедію, як божевільний ідіот. Потім я беру всі ці історії та переказую їх з дивної точки зору.[1]

Оригінальний текст (англ.)

I just talk complete bullshit. The history, the politics, I noticed that no one was using history, so there's a lot of history lying about the place, and it's all free, and it's on Wikipedia! You know, I use Wikipedia like a crazy idiot, now. Then I take all this stuff, and I regurgitate it into a weird angle.

2008 року, у своєму турне Stripped, Іззард почав використовувати Вікіпедію як частину свого стендапа, читаючи з iPhone та висміюючи стиль редагування Вікіпедії.

Головний прийом Іззарда — його здатність придумувати абсурдні ситуації прямо під час виступу. Він також приділяє багато уваги своїй персоні, особливо темі свого трансвестизма.

18 березня 2007 Іззард був третім з 100 стендап-коміків у програмі «100 Greatest Comedians» англійського телеканалу Channel 4. 2005 року був 20-м у списку програми «The Comedian's Comedian». 75 місце у програмі «100 Greatest Stand-ups of All Time» американського телеканалу Comedy Central. Джон Кліз назвав Іззарда «відсутнім Пайтоном» («Lost Python»).

Браян Молко, соліст групи Placebo, говорить[2]: \

«Як на мене, він cross-dresser. Але є різниця між травесті та cross-dresser. Трансвестит це, зазвичай, хлопець, який співає в караоке суботніми вечорами. Образ такий собі drag-queen, дуже трешевий, з бородою, проглядається крізь шар макіяжу. А от з Едді ми виявили схожі думки. Нам подобається носити жіночий одяг для того, щоб мати ту ж свободу, що і жінки, які одягаються у чоловічі речі. Едді часто виходить на сцену з бородою, при макіяжі і у спідниці. Ось цей змішаний жанр мене і цікавить. Ми не підставляємо накладні грудей, щоб бути схожими на жінок. Ми просто намагаємося визначити, що означає бути схожим на чоловіка або на жінку у 2000-х роках».

• Live at the Ambassadors (1993)
• Unrepeatable (1994)
• Definite Article (1996)
• Glorious (1997)
• Dress to Kill (1998)
• Circle (2000)
• Sexie (2003)
• Stripped (2008/2009)
• Force Majeure (2013)

Шаблон:Премія «Еммі» за найкращий виступ у вар'єте або музичній програмі