Едуард Джефрі Сміт Дербі

Едуа́рд Сміт-Стенлі (англ. Edward Smith-Stanley, 29 березня 1799 23 жовтня 1869) британський державний діяч. прем'єр-міністр Великої Британії (1852, 18581859, 18661868). Граф Дербійський. Донині залишається людиною, яка довше за всіх очолювала консервативну партію Великої Британії (1848—1868). Попри те, що він був главою уряду тричі (лише чотири людини, включаючи графа Дербі, очолювали кабінет три й більше разів), загальний термін, упродовж якого він був керівником уряду становить близько 4-х років, тобто менше за термін правління багатьох прем'єр-міністрів, які обирались тільки одного разу.

Едуард Сміт-Стенлі
Edward Smith-Stanley, Earl of Derby
Едуард Сміт-Стенлі
Прапор
33-й Прем'єр-міністр Великої Британії
23 лютого 1852  17 грудня 1852
Монарх: Вікторія
Попередник: Джон Рассел
Наступник: Джордж Гамільтон-Гордон Абердин
Прапор
36-й Прем'єр-міністр Великої Британії
20 лютого 1858  11 червня 1859
Попередник: Генрі Джон Темпл Пальмерстон
Наступник: Генрі Джон Темпл Пальмерстон
Прапор
39-й Прем'єр-міністр Великої Британії
28 червня 1866  25 лютого 1868
Попередник: Джон Рассел
Наступник: Бенджамін Дізраелі
 
Народження: 29 березня 1799(1799-03-29)[1][2][…]
Лондон, Королівство Велика Британія
Смерть: 23 жовтня 1869(1869-10-23)[1][2][…] (70 років)
Ланкашир, Англія, Сполучене Королівство
Поховання: St Mary's Church, Knowsleyd
Країна: Сполучене Королівство і Королівство Велика Британія
Освіта: Крайст Черч і Ітонський коледж (1817)[3]
Партія: Консервативна партія Великої Британії
Батько: Едвард Сміт-Стенлі
Мати: Шарлотта Маргарет Торнбі
Шлюб: Емма Кароліна Батл-Вілбрегем
Діти: Едуард Генрі Стенлі, 15-й граф Дербі
Автограф:
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Майбутній лідер консерваторів народився в родині Едварда Сміта-Стенлі, 13-го графа Дербі, та Шарлотти Маргарет Торнбі. Освіту Едвард Стенли почав здобувати в Ітонському коледжі, потім він закінчив оксфордський коледж Крайст Черч. Політичну кар'єру він починав у партії вігів й був обраний від неї членом Палати громад у 1820 році. Після того як віги у 1830 році знову були допущені до формування уряду, зайняв пост Секретаря з ірландських питань в уряді Чарльза Грея. У 1833 році Стенлі був переміщений на більш значимий пост Державного секретаря з питань війни та колоній. Будучи за переконаннями досить консервативним вігом, Едуард Сміт-Стенлі залишив партію та вийшов зі складу уряду у 1834 році, після ухвалення акту про роздержавлення Церкви Ірландії.

Пішовши з партії вігів, Стенлі сформував політичну групу свого імені, яка характеризувалась поглядами, що знаходились між радикальним підходом вігів та консервативними поглядами торі. Однак опублікування Робертом Пілем «Тамвортського маніфесту» виявило, що позиції групи Едуарда Сміта-Стенлі й Піля є досить близькими. Поступово група Стенлі влилася до консервативної партії, в результаті чого багато її членів стали міністрами у другому уряді Піля 1841 року, в тому числі й Стенлі, який знову отримав пост Міністра з питань війни та колоній. У 1844 році його батько підписав Заяву про акселерацію (англ. Writ of Acceleration)[4] Едуарда Стенлі, що робить його членом Палати лордів. У 1845 році суперечки з Пілем з приводу так званих «Хлібних законів» змусили Стенлі залишити й цей уряд. Однак, цього разу його ухід спричинив розкол в партії, до Едуарда Сміта-Стенлі приєдналась значна частина консерваторів (серед яких був і Дізраелі).

У 1852 році в результаті кризи вігського кабінету Рассела, Едуард Сміт-Стенлі, який став після смерті батька (1851) графом Дербі, формує свій уряд меншості, який відзначався достатньо великою кількістю нових політичних фігур. У цьому уряді Бенджамін Дізраелі займав пост Канцлера скарбниці. Упродовж свого першого терміну основним напрямком діяльності графа Дербі було врегулювання зовнішньополітичних проблем. Тим не менше, цьому кабінету Дербі—Дізраелі не вдалось набрати необхідну більшість у парламенті, й у грудні того самого року його було усунуто пілітсько[5]—вігською коаліцією, яку очолював Джордж Гамільтон-Гордон.

1858 рік дав Дербі шанс сформувати черговий уряд меншості знову з Дізраелі як Канцлером. Ключовою подією цього терміну стало встановлення прямого контролю Великої Британії над індійськими колоніями, внаслідок передачі державі всіх прав Британської Ост-Індської компанії. Однак і цей кабінет проіснував ледь більше року.

У 1866 році граф Дербі сформував свій третій та останній кабінет, основним результатом діяльності кого був Акт 1867 року, що значно розширив виборчі права підданих Великої Британії. На початку 1868 року Едуард Сміт-Стенлі відійшов від справ, залишивши за наступника Дізраелі.

На його честь було названо місто Порт-Стенлі на Фолклендських островах, а також місто Стенлі в Тасманії.

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118671502 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. The History of Parliament
  4. Документ, що видається пером стосовно свого старшого сина, який передає останньому права на один із субтитулів пера, і надає, таким чином, цьому сину право на членство у Палаті лордів.
  5. Піліти — група прибічників політики Роберта Піля.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.