Екваторіальне монтування

Внаслідок обертання Землі, з плином часу, спостережувані позаземні об'єкти зміщуються і «тікають» з поля зору, що спричиняє незручності під час спостережень, а при астрофотографуванні є критичним обмеженням для довжини витримки. Екваторіальне монтування покликане компенсувати обертання земної кулі обертанням телескопа в площині небесного екватора. Досить поставити на цю вісь (паралельну земній) механізм, який повертав би телескоп на один оберт за 24 години в напрямку, протилежному до напрямку обертання нашої планети. Спостережувані в такий телескоп об'єкти не «тікають» з поля зору, а можливості астрофотогграфії значно розширюються.

Одна з осей обертання телескопа в екваторіальному монтуванні паралельна осі обертання Землі (і, відповідно, осі світу) і називається віссю прямого піднесення або віссю R. A. (від англ. Right Ascension), або годинною віссю, або полярною віссю. Саме ця вісь дозволяє компенсувати обертання земної кулі. Перпендикулярна вісь називається віссю схилень, або віссю Dec. (від англ. Declination) і дозволяє спрямовувати телескоп від площини небесного екватора до об'єкта спостереження.

Кут нахилу осі прямого сходження відносно поверхні Землі дорівнює географічній широті місця, в якому встановлено телескоп. На географічному полюсі її слід спрямувати перпендикулярно до земної поверхні, а на екваторі — паралельно.

Порівняно з іншим основним типом монтування телескопів, альт-азимутальним, екваторіальне монтування має як переваги, так і недоліки, тому вибір монтування для телескопа визначається його розмірами, типом та призначенням.

• Простота спостереження за небом. Оскільки полярна вісь монтування завжди паралельна осі обертання Землі, то для компенсації цього обертання достатньо повертати цю вісь зі сталою швидкістю. Таким чином для стеження за астрономічним об'єктом потрібен лише один мотор, в ролі якого історично зазвичай застосовували годинникові механізми, чому полярну вісь і називають найчастіше годинною.
• Зручність для астрофотографування. Оскільки вісь схилень строго паралельна небесному екватору, то поле зору телескопа не зазнає «крену» під час стеження за астрооб'єктами, тому телескоп не потребує додаткового механізму компенсації бічного хитання поля зору, необхідного в альт-азимутальному монтуванні.
• Механічна складність. Оскільки система координат телескопа з екваторіальним монтуванням пов'язана з небом, а не з поверхнею Землі, то обидві осі обертання в процесі роботи розташовані під змінними кутами до напрямку сили тяжіння. Це вимагає точної механічної обробки рухомих деталей, щоб уникнути заклинювання в деяких положеннях, а також підвищеної міцності і жорсткості осей і кронштейнів, щоб їх вигин під впливом земного тяжіння не вносив спотворень у переміщення телескопа. Крім цього, асиметричні варіанти монтування вимагають наявності масивних противаг.
• Непридатність для великих інструментів. Зі збільшенням розміру телескопа, складність і маса екваторіального монтування швидко зростає, досягаючи, а в деяких випадках і перевищуючи масу конструкції власне телескопа. Крім того, у великих інструментах помітну роль починають відігравати викривлення масивних дзеркал під впливом сили тяжіння. Екваторіальне монтування, в якому дзеркало може розташовуватися, по суті, під будь-яким кутом до напрямку земного тяжіння, робить урахування цих викривлень значно складнішим, ніж в альт-азимутальному монтуванні, де змінюється лише один кут.
• Дещо ускладнене юстування в цифрових системах керування. Телескоп на екваторіальному монтуванні для точного визначення місця вимагає юстування за двома довідковими зорями, тоді як для правильно встановленого альт-азимутального достатньо однієї.

• Альт-азимутальне монтування
• Монтування Добсона
• Монтування телескопа
• Системи небесних координат

• Серафимов В. В.,. Экваториал // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Типи монтувань. (рос.)
• Навіщо потрібне екваторіальне монтування і чим воно відрізняється від азимутального. (рос.)