Екранне згладжування
Згла́джування (англ. anti-aliasing) — технологія, що використовується в обробці зображень з метою зробити межі кривих ліній більше гладкими, прибираючи «зубці», що виникають на краях об'єктів. Вперше згладжування було застосовано в 1972 в Массачусетському технологічному інституті в групі Architecture Machine, яка пізніше стала основною частиною MIT Media Lab.
Основний принцип згладжування
Основний принцип згладжування — використання можливостей пристрою виведення для показу відтінків кольору, яким намальована крива. У цьому випадку пікселі, сусідні з граничним пікселя зображення, беруть проміжне значення між кольором зображення і кольором фону, створюючи градієнт і розмиваючи межі.
Застосовується два варіанти згладжування:
- Загальне згладжування відмальовкою надмірно великого незгладженого зображення з подальшим зменшенням роздільної здатності.
- Спеціалізовані алгоритми згладжування, що працюють на зображеннях певного типу (наприклад, Алгоритм Ву для відмальовки відрізків).
Слід зауважити, що згладжування залежить від гамми монітору. Зокрема, середнє між 0,2 і 0,8 — це не обов'язково 0,5, а . Особливо це помітно на тонких візерунках і тексті. Тому згладжування найкращої якості виходить лише тоді, коли відома.
Повноекранне згладжування
Повноекранне згладжування дозволяє усунути характерні «драбинки» на межах полігонів. Але слід враховувати, що повноекранне згладжування споживає додаткові обчислювальні ресурси, що призводить до падіння частоти кадрів.
Згладжування дуже сильно залежить від продуктивності відеопам'яті, тому швидкісна графічна плата з швидкою пам'яттю зможе прорахувати повноекранне згладжування з меншою шкодою для продуктивності, ніж графічна карта нижчого класу. Згладжування можна вмикати в різних режимах. Наприклад, згладжування 4x дасть якісніше зображення, ніж згладжування 2x, але значно знизить продуктивність. Тоді як згладжування 2x подвоює горизонтальну і вертикальну роздільну здатність, режим 4x його почетверяє.