Екстрений медичний реагувальник

Екстрені медичні реагувальники (ЕМР) (англ. Emergency medical responders, EMR) — спеціально треновані особи для надання догоспітальної допомоги людям у невідкладних станах. Із усього персоналу екстрених служб вони проходять найкоротше навчання по наданню допомоги, мають найменше клінічного досвіду чи клінічних навичок. Вони не можуть замінити екстрених медичних техніків чи парамедиків. Проте екстрені медичні реагувальники — важлива ланка у ланцюгу виживання, оскільки цей рівень навчання зазвичай мають поліцейські, пожежники та інші особи, обов'язком яких є надання першої допомоги. У деяких країнах персонал екстреної медичної допомоги сільської місцевості також може складатись із людей такої кваліфікації. Іноді також може використовуватись застарілий термін «Сертифікований перший реагувальник» (англ. Certified First Responders, CFR).

Екстрений медичний реагувальник
Екстрених медичних реагувальників перевіряють під час тренувань.
Заняття
Синоніми особи, які зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані
Тип Рівень підготовки
Сектор активності
 екстрені служби
Опис
Освіта
 в Україні — курси, відповідно до затвердженої програми
Мінімальна тривалість навчання до 1 місяця
Поле
діяльності
 поліція, пожежні відділки, провідники пасажирських вагонів
Пов'язані професії
 ЕМТ, парамедик

В Україні відсутній термін «Екстрений медичний реагувальник», проте йому відповідають особи, які згідно із Законом України «Про екстрену медичну допомогу» зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані. Це рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги. МОЗ України у березні 2017 року затвердило нові навчальні програми для підготовки таких осіб[1].

Загальні терміни
Навчання поліцейських та прикордонників наданню допомоги постраждалим у Естонії.

«Екстрений медичний реагувальник» — це широкий термін, що з одного боку вказує певний рівень сертифікації, але й також осіб, що реагують на невідкладні стани.

У вузькому значенні екстрений медичний реагувальник — це кваліфікаційний рівень у Екстреній медичній службі, нижче рівня екстреного медичного техніка та парамедика. Існує безліч різних видів екстрених медичних реагувальників, кожен з яких має різні рівні підготовки, що коливаються від першої допомоги до базової підтримки життя.

У значно ширшому значенні при використанні у західних країнах — перший реагувальник — це особа, що першою надає допомогу пацієнтам при невідкладних медичних станах. Це може бути перехожий, пожежник, поліцейський, персонал  екстреної медичної допомоги.

Приблизне порівняння персоналу екстрених служб [2][3]
Екстрений
медичний
реагувальник		 Екстрений
медичний
технік		 Парамедик
Тривалість навчання кілька тижнів близько місяця 3-4 роки
Місце роботи ДСНС, Національна поліція, тощо бригади екстреної медичної допомоги бригади екстреної медичної допомоги, відділення екстреної допомоги
Компетенції
Зупинка кровотечі
Прямий тиск Так Так Так
Тиснуча пов'язка Так Так Так
Накладання джгута Так Так Так
Дихальні шляхи
Прийом Геймліха Так Так Так
Закидання голови — виведення підборіддя Так Так Так
Перевірка прохідності дихальних шляхів Так Так Так
Маневр Селіка Так Так Так
Ручне очищення верхніх дихальних шляхів Так Так Так
Постановка назофарингеального повітроводу Так Так Так
Постановка орофаригеальгого повітроводу Так Так Так
Очищення дихальних шляхів за допомогою відсмоктувача Так Так
Постановка ларингеальної маски / ларингеальної трубки Асистування Так
Інтубація трахеї Асистування Так
Хірургічне відновлення прохідності дихальних шляхів Асистування Так
Видалення стороннього тіла методом ларингоскопії з використанням щипців Маггіла Асистування Так
Дихання
Використання кисневої маски та назальної канюлі Так Так Так
Штучна вентиляція легень за допомогою плівки-клапана чи кишенькової маски Так Так Так
Використання мішка типу Амбу/ручна вентиляція Так Так Так
Апаратна штучна вентиляція легень з ручним тригером Моніторинг / асистування Так
Апаратна штучна вентиляція легень в автоматичному режимі Моніторинг / асистування Так
Капнографія Так
Голкова декомпресія напруженого пневмотораксу Так
Торакальний дренаж Моніторинг
Кровообіг
Вимірювання пульсу Так Так Так
Мануальна серцево-легенева реанімація, у тому числі дитяча Так Так Так
Непрямий масаж серця із використанням допоміжних пристроїв Асистування Так
Дефібриляція в автоматичному режимі Так Так Так
Дефібриляція в ручному режимі Асистування Так
Кардіоверсія Асистування Так
Постановка черезшкірного водія ритму Асистування Так
Масаж каротидного синусу Так
Забезпечення периферичного внутрішньовенного доступу Асистування Так
Забезпечення внутрішньокісткового доступу Асистування Так
Апаратні дослідження
Ручне вимірювання артеріального тиску Так Так Так
Апаратне вимірювання артеріального тиску Так Так Так
Пульсоксиметрія Так Так
Вимірювання рівня глюкози глюкометром Так Так
Підключення електродів 3-х, 4-х та 12-ти контактного електрокардіографа або кардіомонітора Асистування Так
Часткова інтерпретація даних електрокардіограми Так
Забір крові на аналіз Так
Застосування лікарських засобів
Фіксована доза в автоінжекторі Так Так Так
Допомога пацієнту прийняти медикаменти Так Так Так
Введення ліків
— інгаляційно Допомога пацієнту Допомога пацієнту Так
— перорально Допомога пацієнту Допомога пацієнту Так
— назально Допомога пацієнту Допомога пацієнту Так
— ректально Асистування Так
— внутрішньовенно Моніторинг Так
— внутрішньокістково Моніторинг Так
Контроль центрального венозного доступу Моніторинг
Інше
Екстрена евакуація пацієнтів Так Так Так
Переміщення пацієнтів Так Так Так
Мануальна стабілізація шийного відділу хребта Так Так Так
Використання шийного комірця Так Так Так
Мануальна стабілізація кінцівок Так Так Так
Тракція кінцівок Асистування Так
Допомога при пологах Так Так Так
Допомога при ускладнених пологах Асистування Так

Канада

Згідно з Національним профілем професійної компетенції Асоціації парамедиків Канади (англ. National Occupational Competency Profile Paramedic Association of Canada) розрізняють наступні рівні підготовки спеціалістів:

  • екстрений медичний реагувальник,
  • парамедик первинної допомоги (англ. Primary Care Paramedic, PCP),
  • парамедик розширеної допомоги (англ. Advanced Care Paramedic, ACP),
  • парамедик інтенсивної терапії (англ. Critical Care Paramedic, CCP).

Загалом екстрений медичний реагувальник у Канаді навчається від 80 до 120 годин. Для роботи парамедиком первинної допомоги слід отримати диплом з парамедицини після навчання від 8 місяців до двох років. Аби стати парамедиком розширеної допомоги слід пройти додатковий рік навчання, а парамедикому інтенсивної терапії — ще один, сумарно — 4 роки.

Більшість працівників машин екстреної медичної служби є парамедиками. Проте в деяких випадках найбільш поширеним рівнем екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі є той, який надають ЕМР. Загалом для навчання ЕМР необхідно від 80 до 120 годин. Зазвичай ЕМР входять до штату станцій екстреної допомоги у сільській місцевості, громадських волонтерських служб екстреної медичної допомоги, пожежних відділків, відділків поліції тощо. Для багатьох малих громад без цього рівня сертифікації робота служби екстреної медичної допомоги, такої необхідної для деяких малих громад, була б неможливою. ЕМР по всій Канаді відіграють важливу роль у ланцюгу виживання. Це рівень практики, який є найменш складним (клінічно), і, як правило, не відповідає будь-яким медичним діям, окрім розширеної першої допомоги, подачі кисню і використання атоматичного зовнішнього дефібрилятора.

Цей рівень допомоги відповідає екстреному медичному техніку базового рівня У США.

Екстрені медичні реагувальники з місцевих екстрених служб допомагають парамедикам під час навчань поряд із Тандер-Бей, Онтаріо, 2008

США

Історичні аспекти

Міністерство транспорту США усвідомило розрив між типовими 8-годинними навчаннями, необхідними для надання базової першої допомоги (відповідно до навчання Червоного хреста) та 180 годин, характерних для програми екстреного медичного техніка базового рівня (ЕМТ-В). Крім того, деякі сільські громади не могли дозволити собі повноцінну підготовку та досвідчених інструкторів, необхідних для повного курсу EMT. Перший курс навчання перших реагувальників почався у 1979 як відгалуження від курсу «Допомога при при травмах внаслідок ДТП» («Crash Injury Management»).

У 1995 Міністерство транспорту США випустив посібник для проміжного рівня навчання, який називався «Перший реагувальник». Це курс можна було пройти за 24 — 60 годин. Важливо відзначити, що це навчання міг проводити EMT-В з деяким польовим досвідом. Такий ресурс могли використати багато волонтерських пожежних відділків, які проте не мали коштів та ресурсів для повного навчання ЕМТ. Навчання першого реагувальника покликане заповнити прогалину між першою допомогою та екстреними медичними техніками.

Американський Червоний Хрест проводить курс під назвою «Екстрене медичне реагування», що відповідає цьому визначенню.

У США термін «Екстрений медичний реагувальник» починаючи з 2012 уже витіснив терміни «Сертифікований перший реагувальник» або «Медичний перший реагувальник».

«Екстрений медичний реагувальник» — рівень сертифікації у екстреній медичній службі згідно з Національним реєстром екстрених медичних техніків[4][5]. Він широко використовується в багатьох штатах[6], хоча часто зустрічаються і терміни «перший реагувальник» і «перший медичний реагувальник».

Станом на 2015, більшість штатів визнають рівень екстреного медичного реагувальника.

Сфера діяльності

Екстрені медичні реагувальники (EMР) в Сполучених Штатах першими надають початкову екстрену допомогу на місці (поліцейські/пожежники/працівники рятувальних та пошукових служб) та допомагають екстреним медичним технікам та парамедикам, коли ті прибувають. Навички, дозволені на цьому кваліфікаційному рівні, включають в себе визначення життєвих показників, контроль кровотечі, вентиляція з позитивним тиском за допомогою мішка типу АМБУ, постановка ротоглоткового повітровода, подача кисню, відсмоктування рідини з рота, серцево-легенева реанімація (СЛР), використання автоматичного зовнішнього дефібрилятора (AЗД), шинування та надання допомоги в застосуванні основних лікарських засобів, таких як адреналін в автоінжекторі та пероральна глюкози. Їх також навчаю загортати, переміщати та транспортувати пацієнтів. У зв'язку з епідемією передозувань опіоїдами[7], в деяких штатах або регіонах ЕМР також навчають і дозволяють давати налоксон.[8]

Процедури відповідно до рівня сертифікації

Мінімальні рекомендації щодо навичок ЕМР визначені Національною адміністрацією безпеки дорожнього руху США і схвалені Національним реєстром екстрених медичних техніків[9]. Кожен штат, регіон чи агенція можуть додавати або видаляти із цього списку те, що вони вважають за належне.

Медична проблема Можливі дії екстреного медичного реагувальника
Дихальні шляхи та дихання
Оцінка
Фармакологічні втручання
  • Використання лікарських засобів у автоінжекторах для само- чи взаємодопомоги колезі (MARK I)
  • Оральна глюкоза (під медичним контролем)
  • Допомога у використанні автоінжектора з адреналіном (залежить від юрисдикції)
Екстрена допомога при травмі
  • Ручна стабілізація шийного відділу хребта
  • Ручна стабілізація кінцівок
  • Зрошення очей
  • Використання шийного комірця
  • Прямий тиск
  • Зупинка кровотечі
  • Екстрене пересування пацієнтів у ситуаціях, що загрожують їх життю
Медична/серцева допомоги
  • Серцево-легенева реанімація
  • Використання автоматичного зовнішнього дефібрилятора (АЗД)
  • Допомога при неускладнених пологах (екстрене народження дитини)

Рятувальники

Відповідно до стандартів 1006[10] і 1670[11] Національної асоціації захисту від вогню (США) усі «рятувальники» для виконання будь-яких технічних рятувальний операції, включаючи розрізання самого автомобіля під час звільнення, мають проходити медичне навчання. Відповідно у будь-якій ситуації, де рятуванням займаються екстрена медична служба чи пожежники, рятувальники, що безпосередньо розрізають автомобіль, проводять порятунок на воді, тощо, мають кваліфікацію ЕМР, ЕМТ чи парамедиків, оскільки у більшості рятувальних операцій є пацієнти.

Інші типи екстрених медичних реагувальників

Багато людей, які не потрапляють до раніше згаданих категорій, хочуть або отримують цей вид навчання, оскільки вони, швидше за все, першими опиняються на місці невідкладного стану або тому, що вони працюють далеко від медичних служб.

Перелік частини з цих інших екстрених медичних реагувальників:

Україна

В Україні відсутній термін «Екстрений медичний реагувальник», проте йому відповідають особи, які згідно зі статею 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані[12]. Відповідно в Україні є наступні рівні надання допомоги:

Особами, що зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги[13].

Також відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські зобов'язані надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я[14].

Навчання інструкторами Захисту Патріотів патрульних поліцейських домедичній допомозі.

Порядок підготовки осіб, що зобов'язані надавати домедичну допомогу визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1115 від 21 листопада 2012 року[15].

Міністерство охорони здоров'я України у наказом від 29 березня 2017 року № 346 «Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти» затвердило нові навчальні програми для підготовки таких осіб[16][17][1].

В Україні також проводяться курси, що за навичками відповідають ЕМР. Зокрема, ГО «Захист Патріотів» проводиться курс «Перший на місці події»[18][14][19].

Віддалені райони

Для допомоги при екстремальних невідкладних станах, екстрені медичні реагувальники отримують додаткове навчання щодо екстремальної медицини. Існує декілька рівнів сертифікації, паралельних вищезазначеним рівням, вони включають екстремального медичного реагувальника та екстремального екстреного медичного техніка.

Див. також

Примітки
  1. МОЗ затвердило нові навчально-тренувальні програми з надання домедичної допомоги для співробітників поліції, пожежників, працівників ДСНС, Нацгвардії. Урядовий портал. 12.04.2017. Процитовано 19.12.2017.
  2. EMERGENCY MEDICAL SERVICES PRE-HOSPITAL STATEWIDE TREATMENT PROTOCOLS (англ.). Massachusetts Department of Public Health. Office of Emergency Medical Services. April 1, 2018. с. 168–172.
  3. The National EMS Scope of Practice Mode (англ.). Національна Адміністрація Безпеки Дорожнього Руху США. с. 29–31.
  4. «Your Transition Plan: From First Responder to Emergency Medical Responder (EMR)», The Registry, National Registry of Emergency Medical Technicians, Columbus, Ohio, Fall 2011.
  5. Emergency Medical Responder (EMR). nremt.org. National Registry of Emergency Medical Technicians. Процитовано 7 березня 2014.
  6. Гліб Бітюков. Хто є хто у невідкладній допомозі США. Захист Патріотів. Процитовано 24.12.2017.
  7. https://www.hhs.gov/sites/default/files/Factsheet-opioids-061516.pdf
  8. https://www.nremt.org/nremt/downloads/Scope%20of%20Practice.pdf
  9. National EMS Scope of Practice. Процитовано 11 листопада 2012.
  10. NFPA 1006 Standards for Technical Rescuer Professional Qualifications. National Fire Protection Association (вид. 2008). Quincy, MA: National Fire Protection Association. 2007. с. 1006–13 through 1006–15. Процитовано 18 листопада 2009.
  11. NFPA 1670 Standard on Operations and Training for Technical Search and Rescue Incidents. National Fire Protection Association (вид. 2009). National Fire Protection Association. 2008. с. 1670–12. Процитовано 18 листопада 2009.
  12. Поліцейські Прикарпаття пройшли курс із надання екстреної домедичної допомоги. pravda.if.ua. 04.10.2017. Процитовано 24.12.2017.
  13. Закон України «Про екстрену медичну допомогу»
  14. Поліцейські пройшли навчання з надання екстреної медичної допомоги потерпілим.ФОТО. westnews.com.ua. 02.10.2017. Процитовано 24.12.2017.
  15. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1115 «Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов'язані надавати домедичну допомогу».
  16. Наказ МОЗ України від 29 березня 2017 року № 346 «Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти»
  17. Затверджено навчальні програми з домедичної допомоги. Український медичний часопис. 07.04.2017. Процитовано 24.12.2017.
  18. Екстрений медичний рятувальник. Перший на місці події. Захист Патріотів. Процитовано 24.12.2017.
  19. Пілотний курс Екстреного медичного рятувальника пройшли ментори УАЛ. Захист Патріотів. 2016. Процитовано 24.12.2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.