Ектор Б'янчотті
Ектор Б'янчотті | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Hector Bianciotti | ||||
Народився |
18 березня 1930[1][2][…] Кордова, Аргентина | |||
Помер |
11 червня 2012[1][3][4] (82 роки) Париж, Франція | |||
Поховання |
| |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | письменник, журналіст, літературний критик | |||
Мова творів | іспанська і французька[2] | |||
Роки активності | з 1955 | |||
Magnum opus | Sans la miséricorde du Christd | |||
Членство | Французька академія[5] | |||
Конфесія | Католицька церква | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Ектор Б'янчотті у Вікісховищі |
Ектор Б'янчотті (ісп. Héctor Bianciotti, 18 березня 1930, Луці — 11 червня 2012, Париж) — аргентинський і французький письменник італійського походження.
Біографія
Син емігрантів з П'ємонту. Навчався у францисканської семінарії в провінції Буенос-Айрес. Дебютував книгою віршів в 1955. У тому ж році покинув країну, жив в Італії, Іспанії, з 1961 — у Франції.
У 1950-ті — 1960-ті роки кілька разів знявся в кіно, в тому числі — у фільмі Леопольдо Торре Нільссона «Дні ненависті» (1954, за новелою Борхеса Емма Цунц).
Працював у видавництві «Галлімар». Як літературний критик регулярно друкувався в La Quinzaine littéraire, пізніше — в «Нувель Обсерватер», з 1986 — в «Ле-Монд». Опублікував іспанською мовою кілька романів, п'єсу. У 1981 отримав французьке громадянство, повністю перейшов на французьку мову.
18 січня 1996 року Б'янчотті був обраний до Французької академії (крісло 2), змінивши Андре Фросара.
Помер 12 червня 2012 року.
Твори
- Les Déserts dorés (1967)
- Celle qui voyage la nuit (1969)
- Les Autres, un soir d'été (1970)
- Ce moment qui s'achève (1972)
- La Traité des saisons (1977)
- L'Amour n'est pas aimé (1982)
- Sans la miséricorde du Christ (1985)
- Seules les larmes seront comptées (1988)
- Ce que la nuit raconte au jour (1992)
- Le Pas si lent de l'amour (1995)
- Comme la trace de l'oiseau dans l'air (1999)
- Une passion en toutes lettres (2001)
- La nostalgie de la maison de Dieu (2003)
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Bianciotti, le voyageur sans retour
- Munzinger Personen
- Académie française