Електропоїзд

Електропóїзд (розмовне «електричка») — моторвагонний рухомий склад, який переміщують бортові електродвигуни, що отримують енергію із контактної мережі або від акумуляторних батарей. Потяги формуються із моторних і причіпних вагонів. Головний і хвостовий вагони електропоїзда мають кабіни керування.

Український електропоїзд ЕПЛ2Т-021 на ст. Дніпро-Головний

Завдяки своїм характеристикам електропоїзди широко використовуються в приміському сполученні. Вони мають низький рівень шуму, тому не порушують спокою людей, які мешкають поблизу залізничних колій, також мають велику швидкість і екологічно безпечні. Це певною мірою полегшує конструювання і дизайн тунелів для електропоїздів, оскільки непотрібно враховувати наявність викидів, властивих дизельним потягам.

Історія

Світ

Перші спроби використовувати електричний струм для приведення в рух залізничних потягів припадають на І половину ХІХ століття.

Україна

На електрифікованих лініях, де, як правило, є великі пасажиропотоки поблизу великих міст, де курсують електропоїзди складами від 4 до 10 вагонів. Місткість кожного вагона — близько 100 сидячих місць. Більшість електропоїздів ще радянського виробництва Ризького вагонобудівного заводу, є також дуже невелика кількість аналогічних електропоїздів, які побудовані після 2000 року на підприємстві «Луганськтепловоз».

Станом на 2016 рік на теренах Укрзалізниці експлуатуються 193 електропоїзди постійного струму (з урахуванням електропоїздів, які працюють на захопленими сепаратистами районах Донбасу і без урахування 15 електропоїздів в окупованому Криму) і 153 електропоїзди змінного струму. Загалом — 346 повноцінних складів електропоїздів. До цієї цифри потрібно додати кілька окремих вагонів електропоїздів зі складу розформованих складів, які використовуються як резерв рухомого складу[1].

Електропоїзди постійного струму за типами та роками випуску
Найстаріші — ЕР1, радянського виробництва, випускалися до початку 1960-х років. Серія ЕР2 випускалася з початку 1960-х років з різними модифікаціями до початку 1990-х років. ЕПЛ2Т — український аналог ЕР2 виробництва «Луганськтепловоз», ЕТ2 — російський аналог ЕР2 виробництва заводу в Торжку.

Роки ЕР1 ЕР2 ЕПЛ2Т ЕТ2 Всього
1960 — 1970 21 51 72
1971 — 1980 19 19
1981 — 1990 51 51
1991 — 2000 11 3 14
2001 — 2016 1 36 37
Разом: 193

Електропоїзди змінного струму за типами та роками випуску
ЕР9 — радянського виробництва з 1962 по 1990-ті рр., ЕПЛ9Т — український аналог, виробництва «Луганськтепловоз», ЕД9 — російський аналог, виробництва Деміховського машинобудівного заводу.

Роки ЕР9 ЕПЛ9Т ЕД9 Всього
1960 — 1970 8 8
1971 — 1980 84 84
1981 — 1990 28 28
1991 — 2000 9 9
2001 — 2016 2 15 7 24
Разом: 153

Станом на листопад 2017 року парк приміських електропоїздів складає 290 складів[2].

Примітки
  1. Рухомий склад «Укрзалізниці», — «Южный курьер», 2016-07-29 (рос.)
  2. Електропоїзди і дизеля: чим «Укрзалізниця» возить в приміському сполученні
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.