Елен Сіксу

Еле́н Сіксу́ (фр. Hélène Cixous; 5 червня 1937, Оран) — французька філософиня та теоретикиня фемінізму. У своїй роботі «Сміх медузи» вперше запропонувала поняття «Жіноче письмо».

Елен Сіксу
фр. Hélène Cixous
Народилася 5 червня 1937(1937-06-05)[1][2][…] (84 роки)
Оран, Oran Districtd, вілаєт Оран, Алжир[3]
Країна  Франція
 Алжир
Діяльність поетеса, есеїстка, драматург, англіст, феміністка, письменниця, філософиня, філософ мови, літературна критикиня
Сфера роботи Феміністична філософія
Alma mater Faculty of Arts of Parisd (1968)[4]
Мова творів французька[5]
Жанр художня література, есей, theatred і поезія
Magnum opus Q51483246?
Нагороди

приз Французького синдикату кінокритиківd

Prix de la langue françaised

премія Медічі (1969)

почесний доктор Університету Сент-Ендрюсаd

Francine and Antoine Bernheim Award for Arts, Literature and Scienced (2017)

 Елен Сіксу у Вікісховищі

Життєпис

Народилася в Орані, мати — німецька єврейка, батько — алжирський єврей. 1968 року одержала ступінь агреже з англістики. 1968 року захистила докторську дисертацію. Була однією з ініціаторів створення Університету Венсен у Сен-Дені після подій травня 1968 року. Одержала посаду професорки в Центрі феміністських та гендерних досліджень, першій такій науковій установі в Європі[6]. 1969 року разом з Цветаном Тодоровим та Жераром Женеттом брала участь у заснуванні журналу «Поетика» («Poétique»). З 1983 року веде семінар в Міжнародному коледжі філософії.

Твори
Проза
  • Le Prénom de Dieu (Grasset, 1967)
  • Dedans (Grasset, 1969)
  • Le Troisième Corps (Grasset, 1970)
  • Les Commencements (Grasset, 1970)
  • Neutre (Grasset, 1972)
  • Tombe (Seuil, 1973, 2008)
  • Portrait du Soleil (Denoël, 1974)
  • Révolutions pour plus d'un Faust (Seuil, 1975)
  • Souffles (Des femmes, 1975)
  • La (Gallimard, 1976)
  • Angst (Des Femmes, 1977)
  • Anankè (Des femmes, 1979)
  • Illa (Des femmes, 1980)
  • Le Livre de Prométhéa (Gallimard, 1983)
  • L'ange au secret (Des femmes, 1990)
  • Déluge (Des femmes, 1992)
  • Beethoven à jamais ou l'Existence de Dieu (Des femmes, 1993)
  • La Fiancée juive de la tentation (Des femmes, 1995)
  • Osnabrück (Des femmes, 1999)
  • Le Jour où je n'étais pas là (Galilée, 2000)
  • Les Rêveries de la femme sauvage (Galilée, 2000)
  • Manhattan (Galilée, 2002), dt. Manhattan. Wien: Passagen Verlag, 2010
  • Tours promises (Galilée, 2004)
  • Rencontre terrestre (avec Frédéric-Yves Jeannet, Galilée, 2005)
  • Hyperrêve (Galilée, 2006)
  • Si près (Galilée, 2007)
  • Cigüe: vieilles femmes en fleurs (Galilée, 2008)
  • Philippines: prédelles (Galilée, 2009)
  • Ève s'évade: la ruine et la vie (Galilée, 2009)[7]
  • Double Oubli de l'Orang-Outang (Galilée, 2010)[8]
Есе
  • L'exile de James Joyce ou l'art du remplacement (Grasset, 1968)
  • Prénoms de Personne (le Seuil, 1974)
  • Le Rire de la Méduse (L'Arc, 1975 — rééd. Galilée, 2010)
  • La Jeune Née (U.G.E., 1975)
  • La Venue à l'écriture (U.G.E., 1977)
  • Entre l'écriture (Des femmes, 1986)
  • L'Heure de Clarisse Lispector (Des femmes, 1989)
  • Hélène Cixous, photos de racines (avec Mireille Calle-Gruber, Des femmes, 1994)
  • Voiles (mit Jacques Derrida, Galilée, 1998), engl. Veils. Stanford University Press, 2001. ISBN 0-8047-3795-9
  • Stigmata, Routledge, London 1998, ISBN 0-415-34545-6;
  • Portrait de Jacques Derrida en jeune saint juif (Galilée, 2001)
  • Benjamin à Montaigne. Il ne faut pas le dire (Galilée, 2001)
  • Le bouc lié, in: in Rue Descartes n° 48, 2005; dt.: Der gebundene Bock, in: Lettre International Nr. 67, Berlin 2004
  • Le Voisin de zéro: Sam Beckett (Galilée, 2007)
Театр
  • La Pupille (Cahiers Renaud-Barrault, 1971)
  • Portrait de Dora (Des femmes, 1975)
  • La Prise de l'école de Madhubaï (Avant-Scène, 1984)
  • L'Histoire terrible mais inachevée de Norodom Sihanouk, roi du Cambodge (Théâtre du Soleil, 1985; nouvelle édition corrigée 1987)
  • L'Indiade, ou l'Inde de leurs rêves, et quelques écrits sur le théâtre (Théâtre du Soleil, 1987)
  • Les Euménides d'Eschyle (traduction, Théâtre du Soleil, 1992)
  • La Ville parjure ou le réveil des Erinyes (Théâtre du Soleil, 1994)
  • Et soudain, des nuits d'éveil (Théâtre du Soleil, 1997)
  • Tambours sur la digue, sous forme de pièce ancienne pour marionnettes jouée par des acteurs (Théâtre du Soleil, 1999)
  • Rouen, la Trentième Nuit de Mai '31 (Galilée, 2001)
  • Les naufragés du fol espoir (Théâtre du soleil, 2010)

Вплив

Серед відомих імен, які вплинули на Елен Сіксу, є Жак Дерріда, Зигмунд Фрейд, Жак Лакан і Артюр Рембо.

Див. також

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 210.
  4. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Site officiel du Centre d'études féminines-Paris VIII. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 30 травня 2017.
  7. Telerama.fr. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 30 травня 2017.
  8. Notice

Література
  • Hélène Cixous: croisées d'une œuvre, sous la dir. de Mireille Calle-Gruber, colloque des 22-30 juin 1998 à Cerisy-la-Salle, Paris, Galilée, 2000
  • Ginette Michaud, Battements — du secret littéraire. Lire Jacques Derrida et Hélène Cixous. Volume 1, collection Le Bel Aujourd'hui, Éditions Hermann, 2010.
  • Ginette Michaud, Comme en rêve. Lire Jacques Derrida et Hélène Cixous.Volume 2, collection " Le Bel Aujourd'hui ", Éditions Hermann, 2010

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.