Теорія фемінізму

Теорія фемінізму, феміністична теорія (англ. Feminist theory) — розвиток дискурсу фемінізму в науковій, філософській і художній площинах, спрямований на розуміння природи гендерної нерівності. Феміністична теорія досліджує жіночі та чоловічі соціальні ролі, досвіди, інтереси, рутинні обов'язки та феміністичні чи гендерні політики в різних наукових та соціальних сферах, таких як антропологія, соціологія, філософія, психоаналіз, медіа, дослідження, політика, ідеологія, комунікація[1], освіта, література, мистецтво, домашня економіка[2].

Теорія фемінізму зосереджена на аналізі гендерної нерівності. Теми, що їх досліджує фемінізм, включають патріархат[3][4] в цілому, сексизм (дискримінацію), об'єктивацію (особливо сексуальну об'єктивацію), утиск (англ. oppression), соціальні та психологічні гендерні стереотипи, мистецтвознавство[5] та сучасне мистецтво[6][7], естетику[8][9] та ряд інших.

Поглибленням феміністичної теорії шляхом наукового методу та застосуванням феміністичного методу в прикладних областях знання займається феміністична наука. Дотичні теми в ширшому контексті гендеру розкривають гендерні дослідження (жіночі, чоловічі, транс- і квір-студії). Прикладний характер означених дисциплін підсумовують гендерні політики.

Проблеми

Хоча феміністичний аналіз може бути застосовано до будь-яких явищ дійсності, виділяються теми, пропрацьовані традицією феміністичної критики більш ретельно. В подібному фокусі знаходяться:

Дисципліни

Розвинуто (в основному за кордоном) чисельні окремі феміністичні дисципліни, у котрих експертки в інших галузях науки та практики застосовували феміністичні техніки та принципи до своїх предметних областей. Перелік галузей не є вичерпним і постійно зростає, єдиною зі сталих ознак маючи міждисциплінарність. Найбільш об'ємні із напрацювань феміністичної теорії включають такі дисципліни:

  • Феміністична психологія (критика андроцентричних підходів мейнстрімної психології до XX століття). Феміністична психологія критикує факт того, що історично психологічні дослідження провадилися з чоловічої перспективи, з прийняттям за норму чоловіка. Це психологія, зорієнтована на принципи та цінності фемінізму. Вона досліджує соціальні структури та гендер, а також те, як на жінок впливають пов'язані з ним проблеми.
    • Феміністичний психоаналіз ревізує погляди переважно фрейдизму з тим, щоб нейтралізувати його андроцентричність та/або мізогінність, а також пов'язати гендерну нерівність з досвідами раннього дитинства (через засвоєння норм «чоловічості» та «жіночості»). Обґрунтовано формування гендеру в ході психосексуального розвитку (а не залежно від біологічної статі), роздільність статевих і гендерних відмінностей.
    • Див., наприклад: Феміністичні погляди на Едіпів комплекс
    • З 1970-х років французькі пост-лаканіанки Юлія Кристева, Мод Манноні, Люс Ірігаре та Браха Еттінгер глибоко вплинули на розуміння предмета філософії та психоаналітичного дослідження як таких. Також вагомий внесок у феміністичний психоаналіз зробили Джессіка Бенджамін, Жаклін Роуз, Рейнджана Ханна, Шошана Фелман.
  • Прикладною та водночас дотичною до феміністичної психології є Феміністична педагогіка (рефлексія виховних практик в руслі міжпоколінної передачі нерівностей та розробка несексистських виховних підходів. Див. Сексизм в освіті);
  • Феміністична історія (дослідження реальної ролі жінок у світовій історії, а також перепон на шляху її висвітлення. Також стрімко розвиваються такі області, як феміністична археологія та антропологія). Феміністична історія — це перепрочитання історії з жіночої перспективи. Мета феміністичної історії — дослідити та освітити жіночу точку зору на історію через нове дослідження письменниць, мисткинь, філософинь тощо, аби відкрити та продемонструвати значущість жіночих голосів та виборів у минулому. Феміністична історія намагається змінити природу історії, включаючи гендер в усі аспекти історичного аналізу, а також переглядаючи історію крізь критичну феміністичну оптику. Джилл Меттьюс (Jill Matthews) стверджує, що «мета цієї зміни є політичною: підважити практики історичної дисципліни, що применшували та утискали жінок, та створити практики, які нададуть жінкам автономію і простір для самовизначення».
  • Феміністична сексологія, що виробила феміністичні погляди на сексуальність як таку, на орієнтацію, на трансгендерність, на порнографію тощо.
  • Феміністична соціологія
  • Феміністична біологія
  • Феміністична географія
  • Фемінізм і сучасна архітектура
  • Феміністична технонаука
  • Феміністична мистецька критика, в числі котрої літературна критика та теорія кіно, феміністична теорія в письменництві (підходи, що аналізують традиційне та сучасне мистецтво з феміністичної та жіночої точок зору на наявність у ньому андроцентизму, сексизму, чоловічого погляду, гендерної стереотипізації, замовчувань та викривлень жіночого досвіду. Результатом такого осмислення стало феміністичне мистецтво. Див.: Феміністичний мистецький рух, «Поверх спадщини», феміністична наукова фантастика);
  • феміністична економічна теорія (пов'язана з феміністичним переосмисленням таких царин, як міжнародні відносини (феміністичний конструктивізм), політична екологія та політична теорія);
  • Феміністична теорія права (зокрема, феміністична юридична етика та феміністична кримінологія з її теорією Feminist pathways perspective);
  • Феміністична філософія, з котрої зародилась наукова феміністична думка, розвинула, зокрема, такі дисципліни, як феміністична епістемологія та гносеологія, феміністичний екзистенціалізм, феміністична етика, феміністична філософія науки, феміністична естетика, феміністичний емпіризм та метафізика, феміністичний пост-структуралістський дискурсивний аналіз);
  • Феміністична теологія (зокрема, теалогія, вуменістична теалогія, ревізіоністська міфологія).

Методи та концепти

  • Феміністичний метод
  • Écriture féminine
  • Особисте — це політичне
  • Моносексуальна парадигма (Monosexual paradigm)
  • Теорія комунікації
  • PR
  • Дизайн
  • Чорна феміністична кримінологія (Black feminist criminology)
  • Феміністична наука та технологічні дослідження (Feminist science and technology studies)

Див. також

Література

  • «Lexicon of Debates». Feminist Theory: A Reader. 2nd Ed. Edited by Kolmar, Wendy and Bartowski, Frances. New York: McGraw-Hill, 2005. 42-60.

Посилання

Примітки

  1. Chodorow, Nancy J., Feminism and Psychoanalytic Theory (Yale University Press: 1989, 1991)
  2. Brabeck, M. and Brown, L. (with Christian, L., Espin, O., Hare-Mustin, R., Kaplan, A., Kaschak, E., Miller, D., Phillips, E., Ferns, T., and Van Ormer, A.) 'Feminist theory and psychological practice', in J. Worell and N. Johnson (eds.) Shaping the future of feminist psychology: Education, research, and practice (Washington, D.C.: American Psychological Association, 1997), pp.15-35
  3. Gilligan, Carol, 'In a Different Voice: Women's Conceptions of Self and Morality' in Harvard Educational Review (1977)
  4. Lerman, Hannah, Feminist Ethics in Psychotherapy (Springer Publishing Company, 1990) ISBN 978-0-8261-6290-8
  5. Pollock, Griselda. Looking Back to the Future: Essays on Art, Life and Death. G&B Arts. 2001. ISBN 90-5701-132-8
  6. de Zegher, Catherine. Inside the Visible. Massachusetts: MIT Press 1996
  7. Armstrong, Carol and de Zegher, Catherine. Women Artists at the Millennium. Massachusetts: October Books / MIT Press 2006. ISBN 0-262-01226-X
  8. Arnold, Dana and Iverson, Margaret (Eds.). Art and Thought. Blackwell. 2003. ISBN 0-631-22715-6
  9. Florence, Penny and Foster, Nicola. Differential Aesthetics. Ashgate. 2000. ISBN 0-7546-1493-X
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.