Елізабет Блаунт

Генрі Фіцрой, 1-й герцог Ричмонд
Ганс Гольбейн молодший, близ. 1525

Коли стало відомо про вагітність фаворитки, кардинал Уолсі, за наказом короля, відправив її до монастиря Святого Лаврентія в Блекморі, графство Ессекс, де 15 червня 1519 року Бессі народила сина Генрі, що отримав прізвище Фіцрой. Генріх офіційно визнав його своїм сином. Хрещеним батьком Генрі Фіцроя став кардинал Томас Уолсі, лорд-канцлер Генріха VIII. 7 червня 1525 року Фіцрой був посвячений в кавалери ордена Підв'язки, а 18 червня його проголосили пером і король подарував хлопчикові титули герцога Ричмонда і Сомерсета та графа Ноттінгема, що традиційно призначалися для принців крові[5]. У тому ж році йому було даровано звання лорда-адмірала Англії, Ірландії, Уельса, Нормандії, Гасконії і Аквітанії, а також безліч інших посад. Генріх будував плани відносно проголошення Фіцроя королем Ірландії, а присвоєнням йому почесних титулів було підготовкою до цього.

Близько 1522 року король охолов до Бессі — у нього почався роман з Марією Болейн. У тому ж році Томас Уолсі організував шлюб Елізабет Блаунт з Гілбертом Телбойсом, 1-м бароном Каймом. У них народилося троє дітей:

• Джордж Телбойс, 2-й барон Кайм
• Роберт Телбойс, 3-й барон Кайм
• Елізабет Телбойс, 4-а баронеса Кайм (померла близ. 1563[6]).

Після весілля Елізабет майже не бувала при дворі.

18 червня 1536 року від сухот помер Генрі Фіцрой. Ще раніше, в 1530, помер Гілберт Телбойс. Елізабет вийшла заміж вдруге — за Едварда Клінтона Файнза, 1-го графа Лінкольна, ймовірно, в 1533 або 1535 році. Вони мали трьох доньок:

• Бриджет Клінтон (* близ. 1536[7])
• Кетрін Клінтон (* близ. 1538 — †14 серпня 1621[8])
• Маргарет Клінтон (* близ. 1539[9]).

Через деякий час Елізабет з'явилася при дворі як фрейліна четвертої дружини Генріха VIII, Анни Клевської, але незадовго до анулювання їх шлюбу покинула службу через проблеми зі здоров'ям. Вона повернулася в маєток свого чоловіка, де незабаром померла, як припускають, від сухот.