Елізабет Гарретт Андерсон

Елізабет Ґарретт Андерсон (англ. Elizabeth Garrett Anderson, народилася 9 червня 1836 р., померла 17 грудня 1917 р.) — перша жінка (за професією лікар) на посаді мера у Великій Британії. Вона брала активну участь у русі Суфражизму[9].

Елізабет Гарретт Андерсон
англ. Elizabeth Garrett Anderson
Народилася 9 червня 1836(1836-06-09)[1][2][3]
Вайтчепел, Тауер-Гемлетс, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство[4][5]
Померла 17 грудня 1917(1917-12-17)[1][2][3] (81 рік)
Alde Housed, Aldeburghd[4]
Країна  Сполучене Королівство
Місце проживання Alde Housed[6]
Діяльність політична діячка, лікарка, суфражистка
Галузь медицина і local politicsd
Alma mater Міддлсекський шриталь (1861)[4] і Факультет медицини, Парижd[4]
Знання мов англійська
Заклад London School of Medicine for Womend і Elizabeth Garrett Anderson and Obstetric Hospitald
Членство British Medical Associationd
Посада mayor of Aldeburghd[7]
Батько Newson Garrettd[8]
Мати Louisa Dunnelld[8]
Брати, сестри Millicent Garrett Fawcettd[8], Agnes Garrettd і Samuel Garrettd[8]
Діти Louisa Garrett Andersond[4]

Дитинство та юність

Вона була дочкою Ньюсона Ґарретта та сестрою Міллісент Фосетт. Освіту здобула в приватній школі. У 1860-их роках почала медичні дослідження. Вона проходила стажування в лікарні Middlesex у Лондоні, але їй було відмовлено в отриманні медичної освіти в більшості навчальних закладів, в які вона подала заяви. Зрештою, вона навчалася приватно в лондонській лікарні. Їй вдалося здобути диплом, який надавав право займатися медичною практикою. Після багатьох невдалих спроб, нарешті, Елізабет була прийнята до Товариство аптекарів (1865).

Кар'єра

У 1866 році Елізабет Ґарретт почала працювати в диспансері Сент-Мері, установі, що надавала медичну допомогу бідним жінкам. Цей об'єкт швидко розвивався у Новій жіночій лікарні, створеній спільно з Софією Джекс-Блейк, де Ґарретт працювала понад 20 років. 1870 року вона здобула диплом Паризького медичного університету. Того ж року була обрана до Лондонської шкільної ради як представник округу Мерілебон. Також почала працювати у Східній Лондонській лікарні для дітей, але згодом звільнилася та присвятила себе іншій діяльності — створенню «Нової лікарні для жінок». 1871 року вона вийшла заміж за Джеймса Андерсона та народила трьох дітей (Луїза, Маргарет і Алан).

За 19 років, з 1873 року, Ґарретт Андерсон була єдиною жінкою в Британській медичній асоціації. Вона продовжувала працювати в Новій жіночій лікарні, а 1874 року було створено Лондонську медичну школу для жінок. 1897 Елізабет обрали президентом східно-англійського відділення Британського медичного товариства.

9 листопада 1908 року її обрали мером Альдебурга, й вона стала першою жінкою в Англії на тій посаді. Раніше місцевим мером були її батько та чоловік. Під час свого перебування на посаді вона проводила численні виступи про виборчі права жінок[9].

Померла в 1917 році і була похована в місті Альдебург.

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. Base biographique
  4. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  5. https://doi.org/10.1093/ref:odnb/30406
  6. National Heritage List for England
  7. Who's Who — (untranslated), 1849.
  8. Kindred Britain
  9. , Tomasz Słomski, "Tydzień w historii 5-11.11"

Література
  1. Wilkinson M, Isler H. Погляд піонерки жінки на мігрень: дисертація Елізабет Ґарретт Андерсон «Sur la migraine» . «Cephalalgia». 19. 1 р. 3-15, 1999. PMID:10099853.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.