Елізабет Кюблер-Росс

Закінчила медичний факультет Цюрихського універститету, після чого 1958 року поїхала до США. Вона багато працювала в лікарнях Нью-Йорка, Чикаґо і Колорадо. Її обурювало ставлення лікарів до смертельно хворих. На відміну від колег, вона з помираючими спілкувалася, слухала їхні сповіді. Так з'явився курс лекцій про передсмертний досвід.

Пізніше у своїх книгах, лекціях і семінарах Кюблер-Росс все більше приділяла уваги власним позатілесним подорожам і потойбічному життю. Кюблер-Росс не вірила в існування смерті й вважала смерть переходом в інший стан. Вона вірила в потойбічне життя і вважала: «Після смерті люди знову стають повноцінними. Сліпі можуть бачити, глухі — чути, каліки перестають бути каліками, оскільки всі їхні недоліки перестають існувати.»

Вона також практикувала відвідини медіумів і водила на них пацієнтів. Відомий випадок, коли один із медіумів пропонував вдовам, із якими працювала Кюблер-Росс, злиття з померлими чоловіками. Після цього деякі вдови повідомляли про отримання венеричних інфекцій.

Вона також познайомилась з одним шарлатаном із Арканзасу, що викладав різні езотеричні практики та нестандартні види релігійно-сексуальної терапії. Не прийнявши подібного, чоловік розлучився з Елізабет у 1979 році, колеги дистанціювались від неї, нанесена відчутна шкода репутації. Проте практичний внесок Кюблер-Росс незаперечний: у США було відкрито близько 2500 госпісів завдяки їй.

1994 року після інсульту, що спричинив частковий параліч лівої частини тіла, Елізабет переїхала жити в Скоттсдейл, Аризона, а 24 серпня 2004 року у віці 78 років померла.

Не зважаючи на те, що будь-яке життя на Землі обмежене часовими рамками й кожна жива істота ніяк не уникне смерті, наближення смерті спричиняє в людей панічний страх. Унаслідок спостережень за реакцією хворих на оголошений смертельний діагноз, Елізабет Кюблер-Росс виділяла п'ять основних етапів психологічних переживань, які можуть проходити в довільному порядку або вибірково:

1. Заперечення — людина, отримавши звістку про невиліковність хвороби, в багатьох випадках в перший момент не може збагнути, що це сталося саме з нею, тому не може прийняти почуте;
2. Гнів — людина намагається зрозуміти, як таке з нею могло статися, однак не знаходячи раціонального пояснення, як це дуже часто буває в стані афекту, обурюється на лікарів, близьких і навіть сторонніх осіб, звинувачуючи їх у недбальстві та злих намірах;
3. Компроміс — люди, все ще надіючись на краще, обіцяють собі або вищим силам корінним чином змінити життя на «правильне», відмовитися від шкідливих звичок, виправити деструктивні вчинки, у разі якщо діагноз не підтвердиться або хвороба відступить. В залежності від психологічних установок, переживання супроводжуються практичними діями, від благань та спокути вини (у психологічно слабких особистостей) до пошуків дієвих рішень (у сильних духом осіб);
4. Депресія — людина віддаляється від соціуму, впадає у відчай і переживає жах, при цьому різко падає активність, втрачається інтерес до мирських проблем.
5. Прийняття — людина усвідомлює смерть як невідворотний процес та змирюється.

Багато дослідників знаходять проблеми у цієї моделі[3][4][5]:

1. За дослідженнями, пацієнти не проходять через усі стадії, а їхній порядок не є сталим
2. Кюблер-Росс не використовували методологій збору та аналізу даних, стадії були виділені нею після проведення інтерв'ю з хворими, які носили суб'єктивний характер
3. Стадії скоріше вказують хворим, як їм поводитися, а не описують, що хворі відчувають насправді. Хворі та їх близькі підлаштовуються під відому програму стадій.
4. Сильна залежність стану хворих від оточення не дає підстав приймати, що вони будуть проходити через однакові стадії.

З моменту публікації книги «Про смерть і вмирання», сучасні експерти поставили під сумнів і розкритикували її центральну ідею, яка полягає в тому, що для того, щоб нарешті пережити втрату близької людини, ми маємо відпустити її та рухатися вперед[6].

• Elisabeth Kubler-Ross, біографія на Women's International Center
• On death and dying, Нью-Йорк, Scribner, 1969, 260 ст. ISBN 0-02-605060-9
• Questions and Answers on Death and Dying: A Memoir of Living and Dying, Macmillan, 1976. ISBN 0-02-567120-0.