Енде (народ)

Е́нде (власна назва ата-енде, ата-джао) — народ в Індонезії, в центральній частині острова Флорес; в адміністративному плані це округ Енде (індонез. Kabupaten Ende) провінції Східна Південно-Східна Нуса

Енде
Воїн енде (архівне фото)
Кількість 110 тис. (2009, перепис)[1]
Ареал  Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса
Раса південні монголоїди
Близькі до: ліо, наге, нгада, сика, мангараї
Мова енде, індонезійська
Релігія християнство, іслам
Мапа розташування округу Енде.

Поділяються на дві етнографічні групи: гірські та прибережні енде. Прибережна група становить дві третини всіх енде.

Говорять мовою енде, яка належить до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов. Вона має два діалекти: енде та нгао[1].

Історія

Енде належать до корінного населення острова Флорес. У добу середньовіччя, мабуть, зазнали впливу яванської імперії Мaджапагіт. До появи португальців у XVI ст. острів Флорес вже використовувався яванцями як торговий порт. У XVI—XVII ст. у регіон приходить іслам, розпочинається протиборство між мусульманами та християнами за вплив на місцеве населення. У XVII ст. з'являється новий гравець — голландці. 1793 року Голландська Ост-Індійська компанія уклала офіційну угоду з правителем Енде. 1799 року Флорес увійшов до складу Голландської Ост-Індії, але присутність голландців у регіоні була мінімальною.

Поселення

Села гірських енде розташовані в лощинах та на схилах гір. У минулому поселення налічували від 10 до 20 хат, кожна яких була розрахована на розширену сім'ю. Це довгі хати на палях з високим дахом, що спускається до землі. Тепер кожна нуклеарна сім'я в горах має власну хату, так само як і у прибережних енде. В ідеалі, кожне село населяла окрема патрилінійна родова група, але в більшості поселень є й багато сторонніх.

У горах хати ставлять навколо центрального майдану (вева), на якому традиційно розташовувався вівтарний комплекс тубу-мусу-ора-ната з мегалітичними спорудами (тепер таких комплексів лишилося мало). Села прибережних районів мають лінійне планування.

Господарство

Традиційне заняття енде — підсічно-вогневе землеробство, головні культури: касава ('uwi 'ai), рис ('aré) і кукурудза (jawa); основу товарної продукції становлять кокосові горіхи (nio). Вирощують також овочі, бобові. Основними сільськогосподарськими інструментами є мотика та палиця-копачка. Розводять свиней, кіз, курей; лише кілька господарств у селі мають велику рогату худобу, коней або буйволів. На морському узбережжі жителі займаються рибальством. Розвинені ткацтво та плетіння.

Суспільство

Суспільство енде відзначається рівністю всіх людей за соціальним статусом. Ваджа — родові групи, що походять від спільного предка, не виконують будь-яких соціальних функцій.

Шлюб моногамний, патрилокальний, але поки молодий повністю не виплатить викуп за свою дружину, молоде подружжя живе в сім'ї батьків молодої. Перевага надається кроскузенним шлюбам. Майно успадковує старший син. Одружені сини зазвичай будують нову хату поруч із хатою своїх батьків.

Вірування

60 % енде — християни, переважно католики, 40 % — мусульмани[2]. Зберігаються пережитки традиційних вірувань. Енде шанують предків (ембу-каджо) та духів (ніту); існує також вища істота нгае, але люди рідко згадують її.

Примітки
  1. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Ende. A language of Indonesia, архів оригіналу: (англ.)
  2. Ende in Indonesia. Joshua Project (англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.