Ендовище

Ендовище — давнє козацьке село на Північній Слобожанщині.

село Єндовище
Ендовище
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Семилуцький район
Поселення	Семилукське сільське поселення
Код ЗКАТУ:	20249868002
Код ЗКТМО:	20649468106
Основні дані
Населення	1933 (2010)[1]
Поштовий індекс	396931
Географічні координати:	51°43′17″ пн. ш. 39°00′53″ сх. д.
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Мапа
Єндовище Єндовище

Адміністративно належить до Семилуцькому районі Воронізької області у складі Семилуцького сільського поселення. Розташоване в межиріччі Дону і Ведуги, прилягаючи до районного центру — міста Семилуки, за 13 км на північний захід від обласного центру — міста Вороніж (по інший бік від річки Дон).

Колишній центр Семилуцького (тоді ще Ендовищенського) району.

У «Списку населених місць Воронезької губернії» за 1859 село значиться як Яндовище (Ендовище) — село казенне Землянського повіту при річці Ведуга, на Воронізькому великому поштовому тракті, за 27 верст від повітового міста Землянська. У селі числилося 235 дворів і 2705 жителів обох статей — 1270 чоловічої і 1435 жіночої. За відомостями енциклопедичного словника Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона, виданого в 1890–1907 рр., Ендовище було слободою у складі Землянського повіту Воронезької губернії. Один з найдавніших населених пунктів губернії, вперше згадується в документах XVI століття. Слобода була заселена т.зв. «черкаськими отаманами» з числа українців (зараз їх засимільовані нащадки місцевих українських селян для політкоректності звуть «хохлами», «місцевими», «тутешніми»). Жителі займалися хліборобством і городництвом, а також ламкою вапняку і кварцового пісковика. За даними енциклопедії слобода налічувала 410 дворів, у яких проживали 2619 осіб. У Ендовищі розташовувалися церква, церковно-парафіяльне та земське училища. Околиці слободи були відомі геологічними скам'янілостями і оголеннями.