Енріко Анноні

Народився 10 липня 1966 року в місті Джуссано. Вихованець футбольної школи клубу «Сереньо»[2]. Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1982 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 27 матчах Міжрегіонального чемпіонату (нині — Серія D)[2].

1983 року Анноні перейшов у «Комо» з Серії Б, де не став основним гравцем і у сезоні 1983/84 зіграв лише дві гри у чемпіонаті, а команда вийшла до вищого дивізіону[2]. В наступному сезоні він так і не дебютував у Серії А і в результаті 1985 року він був відданий в оренду в «Самбенедеттезе», де зумів стати основним захисником і за два роки провів шістдесят ігор, забивши чотири голи у чемпіонаті. Повернувшись в «Комо», він став основним центральним захисником та дебютував у Серії А, зігравши 95 ігор за три сезони[3].

Анноні (праворуч) під час виступів за «Комо» в боротьбі з Мікаелем Лаудрупом. 1988 рік.

1990 року перейшов у «Торіно»[3], очолюване Емільяно Мондоніко. Відіграв за туринську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем захисту команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії[4], ставав володарем Кубка Мітропи у 1991 році[5], а також фіналістом Кубка УЄФА 1992 року[6]. Тоді ж від туринських тифозі отримав прізвисько Тарзан за своє довге волосся[7][8].

Влітку 1994 року Анноні за 4,5 млрд лір[9] перейшов у «Рому»[10]. У перші два сезони був основним захисником клубу, але в третьому втратив місце в основі і в лютому 1997 року перейшов до шотландського «Селтіка»[11]. З цією командою здобув титул чемпіона Шотландії[12] та Кубок шотландської ліги[13], але в липні 1999 року він повернувся до Італії, щоб піклуватися про свого хворого батька[14].

На батьківщині Анноні не відмовився від ідеї повернення на футбольне поле і тренувався з молодіжною командою «Рома»[15], а також з основою нижчолігової «Равенни», втім більше на офіційному рівні за жоден клуб так і не зіграв.

Протягом 1987—1988 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і став у її складі чвертьфіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1988 року. На молодіжному рівні зіграв у 3 офіційних матчах.

5 липня 2013 року увійшов до тренерського штабу «Падови» як помічник тренера Даріо Марколіна[16]. Але Енріко провів лише два місяці в цій ролі і вже 28 вересня він був звільнений від роботи разом з Марколіном[17].

3 січня 2015 року знову став помічником Марколіна, на цей раз у «Катанії»[18].

• Володар Кубка Італії (1):

«Торіно»: 1992–93

• Чемпіон Шотландії (1):

«Селтік»: 1997–98

• Володар Кубка шотландської ліги (1):

«Селтік»: 1997–98

• Володар Кубка Мітропи (1):

«Торіно»: 1991

• Енріко Анноні на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Статистика виступів на tuttocalciatori.net (італ.)