Мікаель Лаудруп

Починав займатися футболом в дитячій команді клубу «Ванлосе». У 1973 його батько, також футболіст, Фінн Лаудруп обійняв позицію граючого тренера друголігового клубу «Брондбю», і Мікаель продовжив навчання у футбольній школі цього клубу. З 1976 року Фінн почав грати за команду елітного дивізіону данської першості КБ (Копенгаген), а Мікаель прослідував за батьком до юнацької команди цього клубу. На дорослому рівні дебютував у цьому ж клубі, провівши в 1981 році у складі його головної команди 14 матчів чемпіонату та забивши 3 голи.

1982 року повернувся до «Брондбю», який на той час вже також пробився до вищого дивізіону чемпіонату Данії. Того ж сезону 18-річний півзахисник не лише став третім у суперечці бомбардирів чемпіонату, забивши 15 голів у 24 іграх, але й отримав звання «Данський футболіст року». Талант молодого данця, який у свої 18 років встиг стати ключовим гравцем клубу та дебютувати в складі збірної Данії, привернув увагу скаутів діючого чемпіона Італії туринського «Ювентуса», який уклав з гравцем контракт влітку 1983.

Лаудруп у формі «Ювентуса»

Приєднавшись до «Ювентуса», Лаудруп був відразу ж відданий в оренду, оскільки на той час в Серії A існував ліміт, який дозволяв команді мати лише двох іноземних гравців, а в основі «Ювентуса» на ключових ролях саме перебували поляк Збігнев Бонек та француз Мішель Платіні. Тож свою кар'єру в Італії Лаудруп розпочав в сезоні 1983-84 на правах орендованого гравця у складі римського «Лаціо», який саме повернувся до Серії A, зайнявши друге місце у першості Серії B попереднього сезону. Спочатку передбачалося, що термін оренди обмежиться одним роком, однак врешті-решт Лаудруп провів у «Лаціо» два сезони, по завершенні яких команда знову полишила елітний дивізіон італійського футболу.

Однак перед початком сезону 1985-86 Лаудруп повернувся до «Ювентуса», де зайняв позицію «другого іноземця» замість Збігнева Бонека, який саме перейшов до «Роми». Вже протягом першого сезону в «Ювентусі» став чемпіоном Італії та володарем Міжконтинентального кубка. У той же період був вдруге визнаний ««Данським футболістом року»» у 1985. Однак значну частину наступного сезону був змушений пропустити через травми, а згодом не зміг відновити рівня гри, продемонстрованого в своєму дебютному сезоні в Турині. Після завершення кар'єри Мішеля Платіні у 1987 році очікувалося, що ключову роль у півзахисті «Ювентуса» відіграватиме саме Лаудруп, однак все ще молодий півзахисник значною мірою не зміг виправдати ці сподівання тренерського штабу команди.

Лаудруп (ліворуч) під час виступів за «Ювентус» в боротьбі з Енріко Анноні. 1988 рік.

Влітку 1989 року перейшов до складу іспанської «Барселони», очолюваної нідерландським спеціалістом Йоганом Кройфом. Тут він також став одним з іноземців, дозволених до включення до складу команди відповідно до ліміту. Тодішні регламенти дозволяли команді мати трьох іноземних гравців, і в тогочасній «Барселоні» саме трійка «легіонерів», до якої, крім Лаудрупа, входили нідерландський захисник Рональд Куман та болгарський нападник Христо Стоїчков, стала основою створеної Кройфом Dream Team («Команди-мрії»). Разом з «Барселоною» Лаудруп чотири рази поспіль, з 1990 по 1994, ставав чемпіоном Іспанії, а в 1992 виграв розіграші Кубка чемпіонів УЄФА та Суперкубка УЄФА. Внесок Лаудрупа у ці успіхи був більш ніж суттєвим, про що свідчить двічі отримане ним у цей період звання «Найкращий футболіст року чемпіонату Іспанії».

1994 року «Барселона» придбала бразильського нападника Ромаріо, який став четвертим зірковим іноземцем у її складі. За таких умов хтось з іноземців команди мав лишатися за межами заявки команди на гру. Досить часто таким «четвертим зайвим» ставав саме Лаудруп і його перехід з команди влітку того ж 1994 року не став ні для кого особливим сюрпризом. Водночас неприємним сюрпризом для вболівальників «Барселони» стало те, що їх колишній гравець поповнив лави команди принципового конкурента по внутрішній першості — мадридського «Реала».

У першому своєму сезоні в Мадриді (1994–1995) Лаудруп допоміг новій команді здобути титул чемпіонів Іспанії. Таким чином він посприяв припиненню чемпіонської серії «Барселони», водночас для нього особисто титул, завойований з «Реалом» став п'ятим поспіль. Наступний сезон 1995-96 став для мадридського клубу провальним — команда фінішувала шостою у чемпіонаті, залишившись за межами єврокубків. Після його завершення Лаудруп залишив «Реал», провівши в Мадриді всього два роки.

У 1996-97 виступав в Японії, де захищав кольори команди «Віссел» з Кобе.

1997 року повернувся до Європи, де виступав у складі команди клубу «Аякс» в чемпіонаті Нідерландів. Зробивши з «Аяксом» дубль в сезоні 1997-98 — додавши до переліку своїх титулів звання чемпіона Нідерландів та володаря національного кубка цієї країни, 34-річний півзахисник прийняв рішення про завершення активної ігрової кар'єри.

Дебютував у складі збірної Данії у день свого 18-річчя 15 червня 1982 року, ставши одним з наймолодших гравців в історії данської національної команди.

Брав участь у фінальній частині чемпіонату Європи 1984 року, відіграв в усіх чотирьох матчах команди на турнірі, на якому данці дійшли до стадії півфіналів, де поступилися збірній Іспанії лише у серії післяматчевих пенальті.

Згодом входив до складу збірної на чемпіонатах світу 1986 та Європи 1988. До фінальної частини чемпіонату світу 1990 року данці не пробилися, а восени 1990 року, провівши лише перші матчі кваліфікаційного раунду до чемпіонату Європи 1992 року, Мікаель Лаудруп оголосив про рішення припинити виступи за національну збірну через розходження точок зору з головним тренером команди Ріхардом Мьоллер-Нільсеном. Таким чином, за іронією, гравець, якого у майбутньому буде визнано найкращим футболістом Данії усіх часів, не долучився до найбільшого тріумфу національної збірної цієї країни — перемоги у континентальній першості 1992 року.

У серпні 1993 року поновив виступи на рівні збірних, став учасником фінальної частини чемпіонату Європи 1996. До того, у 1995 виступав у розіграші Кубка Конфедерацій, по результатах якого данці виграли цей трофей, здолавши в фіналі збірну Аргентини (2:0).

По завершенні чемпіонату світу 1998 року, на якому збірна Данії та її капітан Мікаель Лаудруп дійшли стадії чвертьфіналів, гравець офіційно оголосив про завершення кар'єри у збірній, яка тривала 16 років.

Протягом кар'єри у національній команді взяв участь у фінальних частинах трьох чемпіонатів Європи та двох чемпіонатів світу. Усього провів 104 офіційні матчі за збірну Данії, що є одним з найвищих показників серед її гравців, відзначився 37 забитими голами.