Ернст Кальтенбруннер

Кальтенбруннер народився в містечку Рід-на-Інні, Верхня Австрія, в сім'ї адвоката. Великий вплив на молодого Ернста мала родина — Гуго Кальтенбруннер був переконаним «великонімецьким» націоналістом і до того ж атеїстом. Улюбленим засобом виховання, який використовував батько, був похід до гір та, при здобутті вершини, лекція щодо панування великої Австрійської імперії поміж інших держав. Мати, за народженням угорка, за часів дитинства Кальтенбруннера-молодшого намагалась долучити його до світової літератури та навіть до вивчення французької мови та письменності, але все було марно — батько мав величезний вплив на майбутнього ката. У 1918 році родина переїхала в Лінц, де Ернст вступив до гімназії. За іронією долі одним з його товаришів по навчанню був тоді нікому невідомий Адольф Ейхман, майбутній начальник відділу «єврейського» питання в IV Управлінні РСГА. Після закінчення гімназії, в 1921 році, Ернст Кальтенбруннер поступив на хімічний факультет Вищої технічної школи в Граці і в цей же час він стає членом воєнізованого студентського націоналістичного союзу «Армінія».

У 1923 році Ернст Кальтенбруннер покинув хімію і почав вивчати право в університеті Граца, до того часу він вже став одним з керівників «Армінії» і брав активну участь у антимарксистських і антицерковних демонстраціях. На життя молодий Кальтенбруннер заробляв перевезенням вугілля на шахті. У 1926 році успішно захистив дисертацію і додав до свого прізвища досить почесний титул «доктор права». Після цього працював в адвокатській конторі в Лінці, а потім і в Зальцбурзі, де в 1928 році він був прийнятий стажистом в міську колегію адвокатів.

У 1929 році молодий Ернст Кальтенбруннер вступає в «Народне ополчення» Австрії, рух, схожий з загонами СА в Німеччині; 18 жовтня 1930 вступає в австрійське відділення НСДАП, а менш ніж через рік, 31 серпня 1931, вступає в напівлегальні австрійські СС у званні обершарфюрера СС. У червні 1932 року Кальтенбруннер стає командиром штурму СС в Лінці. У вересні 1932 отримує звання штурмбанфюрера СС. Весь цей час активно займається адвокатською практикою, в основному захищаючи в судах заарештованих австрійською владою нацистів. З 15 червня 1932 р. по 12 березня 1938 р. рахувався юридичним консультантом при VIII окрузі СС. Не полишаючи членства в нацистській партії, Кальтенбруннер брав активну участь у діяльності незалежного руху «Вільна Австрія».

14 січня 1934 р. в Лінці Ернст Кальтенбруннер обвінчався з місцевою уродженкою Елізабет Едер. Наречена була на 5 років молодша за Ернста, але повністю поділяла його політичні погляди і також була членом НСДАП. У цьому шлюбі народилося троє дітей, проте надалі шлюб фактично розпався, — позначалися постійне пияцтво й важкий характер Кальтенбруннера. Як і багато керівників СС, він не розлучився — це було не прийнято, що втім не завадило йому завести коханку, від якої він мав ще двох дітей.

У 1934 році, після невдалого нацистського путчу, Кальтенбруннер був поміщений у концтабір разом з іншими націонал-соціалістами. Прагнучи справедливості, він організував у таборі голодування, яке сам припинив лише на 11 день. У квітні 1934 року Кальтенбруннера, що вже отримав всеавстрійську популярність, звільнили. 15 червня 1934 р. Кальтенбруннер очолив 37 штандарт СС, а вже через 10 днів повів своїх підлеглих на штурм федеральної канцелярії. Хоча канцлер Дольфус і був убитий, поліції вдалося придушити путч і Кальтенбруннер знову потрапив до в'язниці, але був незабаром звільнений.

У 1935 році Ернст Кальтенбруннер був призначений командиром VIII округу СС в Лінці. Але в травні 1935 року був знову заарештований за звинуваченням у державній зраді і був засуджений до 6 місяців ув'язнення. Після звільнення став активно займатися будівництвом австрійських СС і 20 січня 1937 Кальтенбруннер став командиром надокругу СС «Дунай» й залишався на цій посаді аж до свого призначення в РСГА. Дещо раніше, 20 квітня 1936 року, він був підвищений до штандартенфюрера СС, а 20 квітня 1937 року — до оберфюрера СС.

Після аншлюсу Австрії 12 березня 1938 р. Кальтенбруннер отримує посаду статс-секретаря з громадської безпеки в пронацистському уряді Зейсса-Інкварта. З 11 вересня 1938 року — він вищий керівник СС і поліції у Верхній і Нижній Австрії. Керував створенням концтабору Маутхаузен. У березні 1938 року був підвищений до бригадефюрера СС, а у вересні — до групенфюрера СС. У січні 1939 року був обраний депутатом Рейхстагу від Верхньої Австрії. У квітні 1941 р. йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта поліції.

Е. Кальтенбруннер у Відні, 1941 р.

Після смерті Гейдріха Гіммлер 28 травня 1942 р. особисто очолив РСГА, а викликавши до себе Кальтенбруннера, призначив його своїм постійним заступником на цій посаді і лише 30 січня 1943 р. Кальтенбруннер офіційно був призначений шефом РСГА. Фактично керував тільки розвідувальною діяльністю Головного управління імперської безпеки, діяльністю СД і айнзатцгруп СС, шеф гестапо Генріх Мюллер діяв незалежно від нього, підпорядковуючись особисто рейхсфюреру СС. Брав активну участь у придушенні путчу 20 липня 1944 р. і переслідуванні його учасників, відрізняючись крайньою жорстокістю. Наприкінці війни намагався укласти сепаратний мир із західними союзниками.

У серпні 1943 року, після того як Гіммлер зайняв посаду рейхсміністра внутрішніх справ, Кальтенбруннер був призначений статс-секретарем Імперського міністерства внутрішніх справ. У червні 1943 року він отримав звання обергрупенфюрера СС і генерала поліції. А в грудні 1944 року, після того як абвер увійшов до складу РСГА, Кальтенбруннер отримав звання генерала військ СС.

12 травня 1945 р. Ернст Кальтенбруннер, колишній керівник Головного управління імперської безпеки, був арештований американською військовою поліцією у Вільдензе поблизу Альт-Аузее. На Нюрнберзькому процесі фігурував як один з головних військових злочинців, був визнаний винним у злочинах проти людства та у військових злочинах, мірою покарання йому була визначена смертна кара. 16 жовтня 1946 року сержант американської армії виконав вирок суду.

Слід відзначити той факт, що зріст Кальтенбруннера був 192 см — воістину гігантський зріст середини XX століття, а шрами на його обличчі з'явилися після автокатастрофи, в яку Ернст потрапив ще в молодості.

• Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1939)
• Медаль «За вислугу років в НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років)
• Орден крові (6 травня 1942)

• Цивільний знак СС (№160 180)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-о, 3-го і 2-го класу (12 років)
• Перстень «Мертва голова»
• Почесний кут старих бійців
• Почесний кинджал СС
• Почесна шпага рейхсфюрера СС