Ернст Отто Фішер
| Ернст Отто Фішер | |
|---|---|
| нім. Ernst Otto Fischer | |
 | |
| Народився |
10 листопада 1918 Сольн, Німецька імперія |
| Помер |
23 липня 2007 (88 років) Мюнхен, Німеччина |
| Поховання |
 |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Мюнхенський технічний університет |
| Галузь | Координаційна хімія |
| Заклад | Мюнхенський технічний університет |
| Науковий керівник | Вальтер Хібер |
| Членство | Леопольдина, Австрійська академія наук, Баварська академія наук, North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd, Геттінгенська академія наук і Американська академія мистецтв і наук |
| Батько | Karl Tobias Fischerd |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з хімії (1973) |
| Автограф |
 |
 Ернст Отто Фішер у Вікісховищі | |
Е́рнст О́тто Фі́шер (нім. Ernst Otto Fischer; 10 листопада 1918, Сольн, поблизу Мюнхена — 23 липня 2007, Мюнхен) — німецький хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії за 1973 рік (спільно з Джефрі Вілкінсоном).
Біографія
Закінчив Мюнхенську вищу технічну школу (нині Технічний університет) в 1949. З 1959 року обіймав посаду професора цього закладу, з 1969 року директор Інституту неорганічної хімії в Мюнхені.
Роботи
Фішер визначив структуру фероцену, синтезував дибензенхром із бензену і хлориду хрому у присутності хлориду алюмінію (1955), розробив загальний метод синтезу аренових (містять ароматичне ядро) похідних перехідних металів, вперше отримав аренкарбонільні, аренциклопентадієнільні та інші змішані π-комплекси перехідних металів. Показав, що ці сполуки при нагріванні розкладаються з утворенням «металевого дзеркала», що може бути використано для отримання надчистих металів. Фішер вперше синтезував низку металоорганічних сполук технецію і трансуранових елементів, отримав стійкі карбенові комплекси перехідних металів (1964), а пізніше і їх карбінові комплекси (1973).
Посилання
- Біографія у TUM-Mitteilungen, 2 — 2003/04,(нім.)
- Wolfgang A. Herrmann (2007). «Obituary: Ernst Otto Fischer (1918—2007)». Nature 449 (7159): 156.