Ернст Фьорстеман

Ернст Вільгельм Ферстеманн народився в Данцигу у родині математика Вільгельма Августа Ферстемана.[4] Його сім'я походила з Нордгаузена.[5]

З 1831 по 1840 рр. він навчався в місцевій гімназії,[6] де його батько працював учителем математики.[7]

У 1840 р. Ферстеманн поїхав вивчати порівняльну лінгвістику в Берлінський університет імені Гумбольдта, але в 1841 році переїхав до Галле, де продовжив навчання в Університеті Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі. Впродовж університетських років Ферстеману особливо сприяли Карл Лахманн, Франц Бопп та Август Фрідріх Потт.

Після поверненню з Галле, Ферстеман був призначений помічником викладача в гімназії Данцига, а також працював приватним репетитором до 1848 р.[5] У 1845 р. Він взяв здав спеціальний іспит »Staatsexamen" у Берліні. Ферстеманн також був єдиним учасником змагань, проведених Якобом Гріммом, що вимагали переліку імен, які використовувались у Німеччині до 1100 року Незважаючи на те, що він лише подав проект, він виграв приз і Гримм запропонував опублікувати закінчену роботу в 1858 р.[8]

Коли Ферстеману запропонували посаду бібліотекаря в Бібліотеці ім. Фюрста Цульберга-Вернігеродеше в 1851 році, він звільнився з посади в Данцигу і поїхав до Вернігероде.[6] Крім того, він додав до фондів бібліотеки близько 20 000 томів.[5] На додаток до роботи бібліотекарем, Ферстеманн також викладав у місцевій гімназії.

У 1865 р.[4] Ферстемана запросила до Дрездена Єлизавета Людовіка Баварська, вдова прусського короля Фрідріха-Вільгельма IV. Там він замінив Густава Клемма на посаді головного бібліотекаря Королівської публічної бібліотеки (нині Саксонська державна бібліотека),[5] де зберігався Дрезденський кодекс .[9] Ферстеман реорганізував бібліотеку і почав працювати над новим каталогом.[6] У 1887 році він подав у відставку у віці 65 років. Він очолив приватну бібліотеку короля та бібліотеку Секундогенітур (Дрезден) .

За свої заслуги Ферстеманн отримав орден Альберта в 1892 році[10]

У наступні роки Ферстеман підготував видання рукопису мая, а також кілька трактатів про нього. Найважливішими були його послуги на користь реорганізації бібліотеки. У 1894 році він розшифрував системи нумерації мая.

У 1899 році Ферстеман вийшов на пенсію і через рік переїхав до Шарлоттенбурга[10], де помер 4 листопада 1906 року[4].

• Altdeutsches Namenbuch, 2 т., 1856/59. Обговорення старих німецьких власних імен, перший том присвячений іменам осіб, а другий — місцям.
• Über die Gräflich Stolbergische Bibliothek zu Wernigerode, 1866
• Mitteilungen der königlichen öffentlichen Bibliothek zu Dresden, 1866 і далі.
• Geschichte des deutschen Sprachstammes, 2 т. 1874/75 (перевидано 1966; дехто називає його найважливішою роботою)
• Граф Крістіан Ернст цу Стольберг-Вернігероде, Ганновер 1886.
• Zur Entzifferung der Mayahandschriften, 7 т. 1887/98
• Aus dem alten Danzig, 1820-40, 1900
• Zur Geschichte der Bücher-Sammlungen in der Grafschaft Wernigerode bis zum Dreißigjährigen Kriege, insbesondere der Sammlung Graf Wolfgang Ernst zu Stolberg (angelegt von etwa 1569—1606)., не датований РС.

• Coe, Michael D. (1992). Breaking the Maya Code. London: Thames & Hudson. ISBN 978-0-500-05061-3. OCLC 26605966.
• Drew, David (1999). The Lost Chronicles of the Maya Kings. University of California Press. с. 85.
• Hammond, Norman (1991). Introduction. У T. Patrick Culbert. Classic Maya Political History: Hieroglyphic and Archaeological Evidence. School of American Research advanced seminar series. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1–18. ISBN 978-0-521-39210-5. OCLC 20931118.
• Tozzer, Alfred M. (1907). Ernst Förstemann. American Anthropologist 9 (1): 153–159. JSTOR 659024. doi:10.1525/aa.1907.9.1.02a00100.
• Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). «Förstemann, Ernst Wilhelm» . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.