Естемірова Наталія Хусаїнівна

Наталія Естемірова народилася 28 лютого 1958 року в місті Камишлов у Свердловській області РРСФСР. Її мати була росіянкою, а батько мав чеченське походження. З 19 років Естемірова жила у Грозному, де навчалася на історичному факультеті Чечено-інгуського державного університету[1]. Після закінчення університету Естемірова лишається у Грозному, де працює шкільним вчителем історії. У 1992 році вперше почала займатися гуманітарною діяльністю — під час осетино-інгуського конфлікту організовувала евакуацію цивільних осіб з Інгушетії[2][3].

1998 року Естемірова полишає педагогічну діяльність і переходить на телебачення. Працюючи журналістом вона збирає та документує факти порушення прав людини під час першої чеченської війни[4]. Протягом 1998—1999 років відзняла та випустила в ефір 13 телепередач про жертв російської каральної системи[5], допомагала колишнім ув'язненим російських фільтраційних таборів у Чечні[4].

З 1999 року Наталія Естемірова співпрацює з правозахисним центром «Меморіал» та стає головним співробітником організації в Чечні, а потім входить до ради правління центру[6]. У той же час вона починає писати для «Нової газети» на чеченську тематику, а після убивства Ганни Політковської 2006 року стає головним оглядачем видання цієї тематики[4]. Через надходження їй погроз протягом деякого часу власні статті Естемірова публікує під псевдонімом[7]. Окрім «Нової газети», Наталія Естемірова була оглядачем сайту «Кавказский узел»[7].

Після публікації у червні 2004 року інтерв'ю Ганни Політковської з Рамзаном Кадировим Естемірова вирішує виїхати за межі Чечні через загрозу власній безпеці[8]. За словами директора російського відділення Human Rights Watch Тетяни Локшиної Естемірова супроводжувала Політковську в тій поїздці, а сам Кадиров різко негативно відзивався про діяльність журналісток, подекуди закликаючи до розправи над ними[9]. Протягом кількох місяців у 2005—2006 роках Наталія Естемірова разом із донькою перебувають в Дубліні у рамках програми реабілітації правозахисників Front Line Defenders[6].

У лютому 2008 року Естемірова увійшла до складу ради з прав людини Грозного, проте вже у березні була виключена з неї через критику чеченської влади стосовно вимоги до жінок покривати голову у громадських місцях[10]. Після конфлікту з цього приводу з головою Чечні Рамзаном Кадирович Естемірова знову полишає республіку — разом з донькою виїхала до Лондона[9], проте за півроку повернулася до Грозного[8][11].

2009 року Наталія Естемірова стала співавтором доповіді міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch щодо ситуації з правами людини у Чечні, зокрема, повідомила про спалення кадирівцями будинків можливих чеченських повстанців[1]. Естемірова збирала факти залякувань, викрадень, тортур та позасудових страт людей на території Чечні та звинувачувала у причетності до них чеченську владу[8]. Зокрема, за тиждень до власної загибелі Естемірова опублікувала інформацію про викрадення чеченськими силовиками 7 липня батька та сина з подальшим публічним розстрілом батька у селі Акхінчу-Борзой[10][11].

Після смерті Наталії Естемірової сиротою залишилася її донька Лана. За життя Естемірова мала близькі дружні стосунки з іншою оглядачкою чеченської тематики «Нової газети» Ганною Політковською (вбитою 2006 року)[3].

• Медаль Роберта Шумана (2005)[13]
• Премія імені Анни Політковської (2007)[3]

• Последний день Наташи(рос.)