Жаданівський Михайло Петрович

Народився 9 листопада 1896(18961109) в селі Іванівка Лубенського району Полтавської області в родині Жаданівського Петра Львовича[2], вчителя, який згодом став священником.

До 1916 року навчався в Одеській духовній семінарії.

1916—1917 (лютий) — служба вільнонайманим у Російській імператорській армії.

Лютий-липень 1917 — навчання в школі прапорщиків. До 20.09.1917 служив у резервних полках прапорщиком.

До квітня 1918 року був на Болгарському фронті в чині прапорщика. Після демобілізації навчався в інституті (мав незакінчену сільськогосподарську освіту).

У січні 1919 року поїхав до батьків у м. Голта (нині у складі міста Первомайська Миколаївської області), де у березні 1919 року був мобілізований до Армії УНР, в якій прослужив до серпня 1919 року у званні хорунжого.

У серпні 1919 поступив в Одеську театральну студію імені Марка Кропивницького, яка 1921 року стала українським театральним інститутом імені Марка Кропивницького.[3]

Після закінчення театрального інституту працював актором у Шостій одеській театральній майстерні театру «Березіль» Леся Курбаса під керівництвом Степана Бондарчука і Софії Мануйлович.[4] За головну роль у виставі «Джіммі Хіггінс» Лесь Курбас похвалив Михайла Жаданівського і запросив його до Києва.[5][6][7][8] Згодом працював у цьому театрі у Харкові, який з часом був реорганізований в Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка. Був секретарем місцевкому працівників театру «Березіль».[9]

20 квітня 1938 року був заарештований і безпідставно звинувачений в тому, що він є «агентом польської розвідки».

Розстріляний 1 червня 1938 року за рішенням особливої трійки Харківського УНКВС від 23 квітня 1938 року.

Реабілітований 11 березня 1988 року Постановою Президії Харківського обласного суду.

• 1924 — Джіммі Хіґґінс — «Джіммі Хіґґінс» режисера Леся Курбаса за романом Ептона Сінклера (Одеса, 6-а студія театру «Березіль»)
• 1927 — Двірник — «Пролог» Леся Курбаса і Степана Бондарчука (Харків, «Березіль»)[10]
• 1931 — Сльозкін — «Кадри» («Світіть нам, зорі») Івана Микитенка (Харків, «Березіль»)[11]

Дружина — Марія Федорівна Жаданівська, 1901 року народження.

Батько — Жаданівський Петро Львович, 1870 або 1871 року народження, учитель і священник. Мати — Жаданівська Євдокія.

Дід — Жаданівський Лев Пилипович, священник. Бабуся — Жаданівська (Васильєва) Єфросинія Іванівна.

Мав брата Сергія і трьох сестер: Євгенію, Ольгу та Антоніну. Антоніна Петрівна — випускниця Одеського єпархіального жіночого училища (1915).

Брат — Жаданівський Сергій Петрович (1901, Онуфріївка Олександрійського повіту Херсонської губернії — 3 червня 1938, Харків) — радіоінженер. 1916 року закінчив Єлисаветградське духовне училище. Згодом працював у Харкові радіоінженером Харківського центрального телеграфу. 23 лютого 1938 року заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності. 24 квітня засуджений трійкою НКВС до розстрілу. 3 червня 1938 року розстріляний у Харкові. Реабілітований 18 грудня 1956 року.

• Відкрилась on-line виставка архівних документів «Репресовані митці» (до Дня пам'яті жертв політичних репресій в Україні)
• Ми — березільці. Театральні спогади-роздуми / Роман Черкашин, Юлія Фоміна. — С. 117
• Сахно О. В. МІСЦЕ КІНОРЕЖИСУРИ В ПРОЦЕСАХ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ 1920–30-х рр. — С. 218
• Афіша державного драматичного театру «Березіль» з художнім складом театру за сезон 1928—1929 р.avr.org.ua
• Жадановський Михайло Петрович. Фонд Р-6452, опись 4, дело № 2467, год приговора: 1938. Архивно-следственные дела граждан, репрессированных внесудебными органами г. Харьков и Харьковской области // Бессмертный барак
• Жадановский Михаил Петрович // Сводная база данных о жертвах государственного террора в СССР создана Обществом «Мемориал»

• Плисак, Валентина. Слуги тьми проти служителів Мельпомени. З історії репресованих митців Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка: публіцистика. — Березіль. — 2015. — № 3-6. — С. 154—159
• «Реабілітовані історією», Харківська обл., кн. 3, ч. 2, С. 49.