Жаданівський Михайло Петрович

Миха́йло Петро́вич Жадані́вський (нар. 9 листопада 1896(18961109), Іванівка Лубенського району Полтавської області пом. 1 червня 1938, Харків) — український театральний актор, відомий за виступами в театрі «Березіль» Леся Курбаса, згодом в Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка, жертва репресій 1930-х років.[1]

Жаданівський Михайло Петрович
Народився 9 листопада 1896(1896-11-09)
Іванівка Лубенського району Полтавської області
Помер 1 червня 1938(1938-06-01) (41 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність актор
Alma mater Одеський український театральний інститут імені Марка Кропивницького
Заклад Березіль і Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка

Життєпис

Народився 9 листопада 1896(18961109) в селі Іванівка Лубенського району Полтавської області в родині Жаданівського Петра Львовича[2], вчителя, який згодом став священником.

До 1916 року навчався в Одеській духовній семінарії.

1916—1917 (лютий) — служба вільнонайманим у Російській імператорській армії.

Лютий-липень 1917 — навчання в школі прапорщиків. До 20.09.1917 служив у резервних полках прапорщиком.

До квітня 1918 року був на Болгарському фронті в чині прапорщика. Після демобілізації навчався в інституті (мав незакінчену сільськогосподарську освіту).

У січні 1919 року поїхав до батьків у м. Голта (нині у складі міста Первомайська Миколаївської області), де у березні 1919 року був мобілізований до Армії УНР, в якій прослужив до серпня 1919 року у званні хорунжого.

У серпні 1919 поступив в Одеську театральну студію імені Марка Кропивницького, яка 1921 року стала українським театральним інститутом імені Марка Кропивницького.[3]

Після закінчення театрального інституту працював актором у Шостій одеській театральній майстерні театру «Березіль» Леся Курбаса під керівництвом Степана Бондарчука і Софії Мануйлович.[4] За головну роль у виставі «Джіммі Хіггінс» Лесь Курбас похвалив Михайла Жаданівського і запросив його до Києва.[5][6][7][8] Згодом працював у цьому театрі у Харкові, який з часом був реорганізований в Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка. Був секретарем місцевкому працівників театру «Березіль».[9]

20 квітня 1938 року був заарештований і безпідставно звинувачений в тому, що він є «агентом польської розвідки».

Розстріляний 1 червня 1938 року за рішенням особливої трійки Харківського УНКВС від 23 квітня 1938 року.

Реабілітований 11 березня 1988 року Постановою Президії Харківського обласного суду.

Ролі

Родина[2]

Дружина — Марія Федорівна Жаданівська, 1901 року народження.

Батько — Жаданівський Петро Львович, 1870 або 1871 року народження, учитель і священник. Мати — Жаданівська Євдокія.

Дід — Жаданівський Лев Пилипович, священник. Бабуся — Жаданівська (Васильєва) Єфросинія Іванівна.

Мав брата Сергія і трьох сестер: Євгенію, Ольгу та Антоніну. Антоніна Петрівна — випускниця Одеського єпархіального жіночого училища (1915).

Брат — Жаданівський Сергій Петрович (1901, Онуфріївка Олександрійського повіту Херсонської губернії — 3 червня 1938, Харків) — радіоінженер. 1916 року закінчив Єлисаветградське духовне училище. Згодом працював у Харкові радіоінженером Харківського центрального телеграфу. 23 лютого 1938 року заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності. 24 квітня засуджений трійкою НКВС до розстрілу. 3 червня 1938 року розстріляний у Харкові. Реабілітований 18 грудня 1956 року.

Примітки

  1. Репресовані митці archives.kh.gov.ua
  2. Жадановский Петр Львович, священник pravoslavnoe-duhovenstvo.ru/person
  3. Олександр Музичко. Одеська українська театральна студія та інститут імені М.Кропивницького (1919—1924 роки) // Українознавчий альманах. — 2011. — Додаток — стаття професора В. Лазурського «Перша українська театральна студія в Одесі». — С. 172. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2011_5_57
  4. Наталя Єрмакова. АРХІВ ДОЛІ. Публікація документів архіву С. Бондарчуката С. Мануйлович. — С. 78
  5. Єрмакова Н. Березільська культура: Історія, досвід. — Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. — К.: Фенікс, 2012. — С. 246
  6. Голота В. Одеська філія «Березоля». — С. 78
  7. Театральна культура. Вип. 11. — К.: Мистецтво, 1985. — С. 78; 80
  8. Театр «Березіль». Художній склад. Сезон 1928—1929
  9. Ольга Бертелсен АЖУРНА ІСТОТА: КУРБАС І СЬОГОДЕННЯ // АРХІВ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. Т. 2. ЛЕСЬ КУРБАС І ТЕАТР «БЕРЕЗІЛЬ»: Архівні документи (1927—1988). — С. 21
  10. Юрій Смолич. Про театр: збірник статей, рецензій, нарисів. — К.: Мистецтво, 1977. — С. 112
  11. Світять театральні зорі: драматургія Івана Микитенка на українськії сцені / Л. О. Охмат. — К.: Мистецтво, 1970. — С. 112

Посилання

Література

  • Плисак, Валентина. Слуги тьми проти служителів Мельпомени. З історії репресованих митців Харківського державного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка: публіцистика. — Березіль. — 2015. — № 3-6. — С. 154—159
  • «Реабілітовані історією», Харківська обл., кн. 3, ч. 2, С. 49.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.