Жан Лерон д'Аламбер

Жан ле Рон д'Аламбе́р (фр. Jean le Rond d'Alembert; 16 листопада 1717, Париж — 29 жовтня 1783, Париж) — французький філософ-енциклопедист, фізик, математик. Інколи прізвище пишеться як Даламбер.

Жан Лерон д'Аламбер
фр. Jean le Rond D'Alembert
Народився 16 листопада 1717(1717-11-16)[1][2][…]
Париж, Королівство Франція[3][2][…]
Помер 29 жовтня 1783(1783-10-29)[1][2][…] (65 років)
Париж, Королівство Франція[3][2][…]
Поховання Катакомби Парижа
Країна  Франція[4]
 Королівство Франція
Діяльність філософ, математик, фізик, музикознавець, перекладач, письменник, теоретик музики, енциклопедист, інженер, астроном, лексикограф
Alma mater Паризький університет і Коллеж Чотирьох Націй (1735)[5]
Галузь математика і механіка
Посада Q3254304? і seat 25 of the Académie françaised
Відомі учні П'єр-Симон Лаплас
Членство Лондонське королівське товариство, Французька академія, Прусська академія наук[6], Французька академія наук, Петербурзька академія наук[7], Американська академія мистецтв і наук, Королівське норвезьке товариство наук та літературиd, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей і Туринська академія наук[8]
Батько Léopold Philippe d'Arenbergd[9]
Мати Claudine Guérin de Tencind[2][10][11]
Нагороди

член Лондонського Королівського Товариства

Член Американської академії мистецтв і наук (1781)

Автограф
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
 Жан Лерон д'Аламбер у Вікісховищі

Член Паризької АН (1746) і Французької академії (1754, неодмінний секретар з 1772).

Біографічні відомості. Походження

Народився в Парижі. Позашлюбна дитина маркізи де Тансен і офіцера-артилериста Детуша. Небажану для маркізи дитину було підкинуто на паперть церкви Jean le Rond (Івана Ротонди). На честь цього святого дитина і отримала своє ім'я.

Родина ремісника

Дитину всиновила родина ремісника Руссо. Детуш, повернувшись з-за кордону, довідався про народження сина і його всиновлення. Пізніше він дасть гроші на отримання сином гарної освіти. Після смерті у 1726 р. Детуш залишить неповнолітньому сину грошову підтримку у 1200 ліврів на рік. Мати ж завжди залишалась байдужою до дитини і її стану. д'Аламбер мешкав з родиною ремісника до 48 років і вважав їх своїми батьками.

Освіта і праця над енциклопедією

Освіту здобув в янсенітському коледжі де-Катр-Насьон. У 1751 разом з Д. Дідро приступив до видання «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», яка стала прапором французького Просвітництва і поклала початок широкому розвитку енциклопедичних видань. Був науковим редактором «Енциклопедії», написав для неї багато статей з математики, фізики, музики, релігії, права, а також вступну статтю — філософський маніфест енциклопедистів і систематичний виклад наукового світогляду.

У 1759 відійшов від видання «Енциклопедії» і повністю присвятив себе науковій роботі. Відомий своїми дослідженнями в області диференційних рівнянь, часткових похідних, теоретичної механіки.

Енциклопедія

В 1745 д'Аламберу, який був на той час членом Академії наук, доручили перекласти з англійської на французьку Циклопедію Ефраїма Чамберза. Простий переклад переріс у оригінальний твір під назвою «Енциклопедія або тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел» (фр. Encyclopédie ou dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers). Д'Аламбер написав до енциклопедії «Вступне слово» (фр. Discours préliminaire), яке стало маніфестом епохи Просвітництва.

Внесок у науку

Найвідоміша праця д'Аламбера — «Трактат про динаміку» (1743), в якій він вперше сформулював загальні правила складання диференціальних рівнянь руху будь-яких матеріальних систем, спираючись на запропонований ним найважливіший принцип механіки (принцип д'Аламбера). Застосував цей принцип для опису руху і рівноваги рідин (1744), а також для дослідження причин виникнення вітрів в атмосфері Землі (1747). Дослідження д'Аламбера з теорії диференціальних рівнянь лягли в основу математичної фізики. У мемуарі про коливання струни (1747) він вперше у фізиці сформулював хвильове рівняння і дав метод його розв'язання, в роботі з теорії опору рідин (1752) диференціальні рівняння гідромеханіки вперше були представлені у формі поля. Важливі результати отримав д'Аламбер також в теорії рядів, в алгебрі.

Роботи д'Аламбера з небесної механіки, разом з працями його сучасників А. К. Клеро і Л.Ейлера, заклали фундамент цієї науки про рух небесних тіл під дією сил тяжіння. Д'Аламбер зробив перші кроки в розробці теорії збудженого руху планет. У 1747—1756 займався теорією руху Місяця і склав таблиці, які згодом уточнював. У 1749 дав першу точну теорію прецесії і нутації Землі, показавши, що ці явища обумовлені гравітаційною дією Місяця.

Іноземний почесний член Петербурзької АН (1764), член низки інших академій наук.

Атеїзм д'Аламбера і помста церкви

У Франції 18 століття широко поширювався атеїзм. Дуже багато прихильників атеїзму було серед аристократів і вчених. Був атеїстом також і д'Аламбер. Могутня і реакційна католицька церква Франції ніколи з цим станом не погоджувалася і чекала на час помсти. Після смерті д'Аламбера церква відмовила відомому вченому і енциклопедисту у похованні за церковним обрядом і наполягла на похованні в спільній могилі з жебраками без позначення. У цьому д'Аламберу судилася доля трагічного попередника — скрипаля Паганіні.

Посмертна слава

Але ім'я д'Аламбера не загубилося в нетрях марноти. Статуя д'Аламбера роботи скульптора Ф. Леконта вже в 18 столітті прикрашала залу Інституту Франції. Пізніше її передадуть в уславлений музей Лувр.

Названі на честь д'Аламбера

Див. також

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. М. Д'Аламбер // Энциклопедический лексикон — СПб: 1838. — Т. 15. — С. 307–308.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11850178X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
  5. Архів історії математики Мактьютор
  6. Hankins T. L. Jean d'Alembert: Science and the Enlightenment — 1990.
  7. https://books.google.de/books?id=pedJAgAAQBAJ&pg=PA276&lpg=PA276&dq=d%27alembert+%22Russian+Academy+of+Sciences%22&source=bl&ots=PgXmoZ-KfX&sig=15RdLyxJki30YmI0pbPviK4B0t0&hl=en&sa=X&ved=0ahUKEwj7xqvUwMjXAhVSFOwKHQDkBUgQ6AEIQDAH#v=onepage&q=d'alembert%20%22Russian%20Academy%20of%20Sciences%22&f=false
  8. Туринська академія наук — 1757.
  9. Recherches sur Diderot et sur l'Encyclopédie — 2012. — Vol. 47. — P. 243–289.
  10. Аламбер, Жан // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 350.
  11. Аламбертъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 1. — С. 398.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.