Жан Мабільон
Жан Мабільон (фр. Jean Mabillon, 23 листопада 1632, Сен-П'єрмон — 27 грудня 1707, Париж) — французький монах-бенедектинець, маврист, науковець, ерудит; вважається засновником палеографії і дипломатики.
Жан Мабільон | |
---|---|
фр. Jean Mabillon | |
| |
Основні відомості | |
Народження |
23 листопада 1632 Сен-П'єрмон |
Країна: | Королівство Франція |
Альма-матер: | Університет Реймса |
Заклад: | Академія надписів та красного письменства |
Конфесія: | католицтво |
Смерть: | 27 грудня 1707 (75 років) |
Париж | |
Місце поховання: | Сен-Жермен-де-Пре (абатство) |
Праці й досягнення | |
Рід діяльності: | історик, дипломатика |
Основні інтереси: | теологія |
Титул: | монах |
Послідовники: | Тьєрі Рюінар |
Додаткова інформація: | засновник палеографії і дипломатики |
Жан Мабільон у Вікісховищі |
Життєпис
Народився в Сен-П'єррмон (фр. Saint-Pierremont, Ardennes).
У 1644 році він вступив до коледжу (фр. Collège des Bons Enfants in Reims) від університету Реймса (в Реймсі). 1650 року він став семінаристом, 1653 — покинув дієцезіальну семінарію і став ченцем в абатстві Сен-Ремі (фр. Saint-Remi). 1663 року його перевели до абатства Сен-Деніс (фр. Saint-Denis). Наступного року — до Сен-Жерменського абатства (фр. Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями.
1667 року була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому абатстві. Також в цей час спільно з Люком Ашері він працював над працею «Acta Ordinis S. Benedicti» (опублікована між 1668 та 1701 роками, містить 9 томів).
1701 року він став одним з засновників Академії надписів та красного письменства та її членом.
У 1707 року він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського абатства в Парижі.
Праці
1681 року була опублікована найголовніша праця вченого «De re diplomatica libri sex»[1], в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії. Трактат складається з 6 частин-книг:
- перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди;
- вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів;
- про визначення достовірності документа;
- про палаци франкських королів, які вказані в їхніх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи;
- палеографічного характеру;
- збірник документів
Примітки
- Jean Mabillon: De re diplomatica (1709) — Digital Reproduction (website in German)
Джерела
- Мабильон, Жан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XVIII. — С. 281—282. (рос. дореф.)
- Лихачев Н. П., Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте): из лекций по сфрагистике. — М.: Государственная публичная историческая библиотека, 2001. — 332 с.(рос.)
- Leslie Alexander St. Lawrence Toke. Jean Mabillon // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
Посилання
- Мабільон Жан // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 309. — 552 с.