Жан Рошфор

Повне ім'я Жан Рауль Роберт Рошфор (Jean Raoul Robert Rochefort). Навчався в консерваторії Нанта, де отримав ступінь бакалавра. У дев'ятнадцять років продовжив навчання в Драматичному центрі та Паризькій консерваторії, де його однокурсниками були Жан-Поль Бельмондо та Жан-П'єр Мар'єль. З Бельмондо знявся у фільмі «Поневіряння китайця в Китаї» (Les tribulations d'un chinois en Chine, 1965), а з Маріелем знявся в стрічці «Нехай розпочнеться свято» (Que la fete commence, 1975).

Після служби в армії став учасником театральної компанії Греньє-Юсено (Grenier Hussenot). Завдяки його флегматичності та іронії визначилося акторське амплуа — англосакські персонажі.

На сцені Греньє-Юсено виступав сім років.

В середині 50-х Рошфор деякий час працює на телебаченні.

У дебютному фільмі Шарля Жерара та Мішеля Девіля «Зустріч в Парижі» (Rencontre a Paris, 1956) зіграв в епізоді і не був вказаний у титрах. Першою помітна роль відбулася в стрічці Марселя Девіля та Шарля Жерара «Куля в стволі» (Une balle dans le canon, 1958). Після цього актор цілий рік провів в СРСР, знімався в радянсько-французькій комедії «Леон Гаррос шукає друга». Рошфор грав роль шофера Фернана. Із СРСР повернувся одруженим з польською громадянкою Олександрою Москвою (Alexandra Moscwa).

Виступає на естраді, дублює іноземні фільми.

Починаючи з 1961 Рошфор, головним чином, грає в історичних стрічках: Капітан Фракас (Le Capitaine Fracasse), «Залізна маска» (Le masque de fer, 1962), «Картуш» (Cartouche, 1962). Та найпомітнішою роллю, яка принесла йому світову славу стала роль в фільмі Бернара Бордері «Анжеліка, маркіза янголів» (Angélique, marquise des anges, 1963) і в подальших серіях.

В 70-х Жан Рошфор грає в комедіях. Граючи в парі з такими акторами, як Філіп де Брока, Ів Робер. Серед найвідоміших фільмів — «Високий блондин у чорному черевику» (1972), де Рошфору дістається одна із головних ролей полковника розвідки Тулуза. Він створює образ інтригана, який не гребує нічим для досягнення мети («Ознака свободи» (Le fantôme de la liberté, 1974), «І слони бувають зрадливі» (Un éléphant ça trompe énormément, 1976).

Саме в цей період Рошфор замислюється над кар'єрою кінорежисера. Знімає три короткометражки, після чого відмовляється від цієї думки.

Починає активно працювати в театрі і кіно. Пробує себе в різних жанрах і типажах.

У 1976, а потім у 1978 отримав премії Сезар за найкращі ролі другого плану у фільмі «Нехай розпочнеться свято» (Let Joy Reign Supreme), та за головну роль в фільмі «Краб-барабанщик» (Le Crabe-Tambour).

Все життя Жан Рошфор мріяв зіграти Дона-Кіхота, мрія збулася лише частково. Після кількох знімальних днів робота над стрічкою припинилася через хворобу актора (лікарі виявили міжхребцеву грижу).