Жарко Яків Васильович
| Жарко Яків Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Яків Жарко | ||||
| Ім'я при народженні | Жарченко Яків Васильович | |||
| Народився |
13 (25) лютого 1861 Полтава, Російська імперія | |||
| Помер |
25 травня 1933 (72 роки) Краснодар, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність |
письменник актор | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жарко Яків Васильович (справжнє прізвище Жарченко) (*13 (25) лютого 1861[1] (за іншими даними 12 лютого 1861[2] або 11 листопада 1861[3]), Полтава — †25 травня 1933, Краснодар) — український письменник і актор, діяч революційного руху; брат Надії Жарченко.
Біографія
Народився у Полтаві в родині колезького асесора, де захоплювалися літературою, музикою і театральним мистецтвом. Батько Василь Федорович мав чин колезького асесора й працював секретарем губернського правління. Мати Олександра Григорівна походила з родини дрібних поміщиків Лазебників. Навчався в гімназії, звідки був виключений за участь у революційному русі. Неодноразово затримувався та арештовувався. 1880 року закінчив земську фельдшерську школу.
Перша збірка віршів «Перші ліричні твори» вийшла 1884 року. У 1886—1896 рр. — актор театральних груп М. Старицького, М. Кропивницького і П. Саксаганського. Друга збірка віршів («Молодим. Пісні і думи», 1891) недопущена до друку цензурою. Публікувався в «Літературно-науковому вістнику», редагованому І. Франком. У 1896 р. в Санкт-Петербурзі вийшла збірка його байок. Влітку 1903 переїхав до Катеринодара, був одним з керівників правління Кубанської «Просвіти». Тут він створив збірник «Пісні» (1905), «Байки» (1912), «Катеринодарцям» (1912), історичний нарис «На Кубані» (1912), «Балади і легенди» (1913), а також підбірки до антології «Українська муза» (1908) і до «Збірника українських байок» (1915). Був одним з організаторів і керівників катеринодарської «Просвіти» та катеринодарського відділення Революційної української партії. Брав участь у літературній організації «Плуг».
У 1920-х роках — на різних посадах у Кубанському художньому музеї. Вірші публікував у журналі «Життя й революція». В 1929 р. у зв'язку з публікацією віршів «З єгипетського циклу» був заарештований за підозрою в шпигунстві на користь Великої Британії, до 1930 року утримувався в катівнях Краснодарського ОДПУ. Помер після численних арештів, обшуків, допитів.
Похований на Всіхсвятському кладовищі міста Краснодар.
Архів Якова Жарка зберігається в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка в Києві.
Примітки
- Жарко Яків — Українська література. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
- Історія Полтави
- Ренат Польовий. Кубанська Україна
Вибрані твори
Джерела та література
- Є. Д. Петренко. Жарко Яків Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 139. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- В. К. Чумаченко. Жарко Яків // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Ренат Польовий. Кубанська Україна
- Проект «Українці в світі»
- Віталій Крикуненко. Один из многих… К 150-й годовщине со дня рождения Якова Жарко. // Кобза. Українці Росії. 21 вересня 2011 р. (рос.)