Жасінта Марту

Через бідність батьки Жасінти не могли віддати дітей до школи, тому дівчинка та її старший брат замість навчання були залучені до виконання нескладної сільськогосподарської роботи — в 1916 році вони разом із Лусією почали пасти вівці. Одного звичайного дня троє пастушків сховалися у печері, де попоїли і прочитали Розарій, після цього вони побачили юнака, що вийшов до них з оливкового гаю. Його постать була білішою за сніг, а на сонці здавалася прозорою, наче кришталевою. Наблизившись, він промовив: «Не бійтеся! Я Ангел Миру! Моліться зі мною!». Клякнувши на коліна, ангел велів тричі промовити: «Боже Великий! Вірую, поклоняюсь Тобі, уповаю на Тебе й люблю Тебе. Прошу в Тебе прощення за всіх тих людей, що не вірують в Тебе, не поклоняються Тобі, не уповають на Тебе й не люблять Тебе». Слова ангела справили на дітей настільки велике враження, що вони ще довго повторювали їх.

Того ж року ангел з'явився цим самим дітям ще двічі. Першого разу він закликав їх до безперестанних молитов і жертвувань. Посланець Божий сповістив, що є Ангелом-охоронцем Португалії і через покірне прийняття страждань, які Господь пошле маленьким пастушкам, вони зможуть спасти багатьох грішників і виборють благодать миру для своєї Батьківщини. Другого разу ангел у дивний спосіб показав їм Святі Дари та причастив їх.

13 травня 1917 року діти вкотре пасли овець на пасовищі Кова-да-Ірія, коли побачили спалах, який вони сприйняли за блискавку, після чого на гіллі дуба з'явилася прекрасна жіноча постать, що випромінювала дивне сяйво. Жінка сповістила дітям, що вона прийшла з Неба, проте не назвала себе. Таким чином, діти почали ототожнювати її з Дівою Марією, але не наважувалися величати постать богородичиним ім'ям, звертаючись до неї просто «Пані». Божа Матір наказала дітям приходити на це місце кожного 13 числа протягом наступних шести місяців, під час цих зустрічей вона пообіцяла їм передати важливе послання. Під час першої зустрічі Діва Марія сповістила, що Жасінта й Франсішку невдовзі підуть на небо, при цьому діти побачили себе, огорнутими світлом, яким був Бог. Після цього Божа Мати спитала дітей, чи хочуть вони страждати на відкуплення гріхів і заради навернення грішників. Жоден з дітлахів не відмовився від добровільної жертви. Пані попросила пастушків нікому не розповідати про цю зустріч[5], але Жасінта, охоплена сильними почуттями, не втрималася і розповіла про подію вдома.

Цей розголос мав певні наслідки. Батьки Жасінти й Франсішку спочатку поставилися із сумнівом до слів маленької дівчинки (згодом вони почали її розповідям довіряти), а батьки Лусії вважали свою доньку брехливою фантазеркою[6]. Деякі з односельців зацікавились і прийшли разом із дітьми до дуба 13 червня. Цього разу Небесна Пані закликала дітей до почитання Її Непорочного Серця. 13 липня Богородиця закликала продовжувати жертви за грішників, але кожна наступна зустріч привертала все більше віруючих, люди навіть почали складати під деревом грошові пожертви.

Стихійне паломництво викликало обережний скепсис місцевого священника і вкрай негативну оцінку світської влади. Зокрема, очільник муніципального округу Віла-Нова де Орем, Артур де Оливейра Сантос, що був фанатичним антиклерикалом, для спростування «дитячих вигадок» наказав заарештувати пастушків 13 серпня 1917 року. Цим він намагався довести, що ніяких див на зазначеному місці не відбувається. Діти були запроторені до камери разом із дорослими злодіями, під час допиту вони зазнали сильного психологічного тиску (малечі погрожували катуваннями і смертю), але не відреклися від своїх свідчень[7]. За відсутністю складу злочину вони були відпущені. Через це втручання серпневе об'явлення відбулося за кілька днів потому (за спогадами Лусії, орієнтовно 15 серпня).

Під час завершальних об'явлень 13 вересня та 13 жовтня натовп паломників був уже кількатисячним і в цей же час сталося диво сонця, свідками якого були не лише обрані діти, а й усі присутні. Крім цієї визначної події у третьому об'явленні діти у надприродний спосіб побачили муки грішників у пеклі та символічні образи, зміст яких був оприлюднений набагато пізніше (так звана Фатімська таємниця).

Поховання фатімських дітей. Надгробок Жасінти ліворуч.

Після зазначених подій пастушки стали відомими: до них зверталися за поясненнями як односельці, так і сторонні особи, часто просили помолитися за грішників і хворих. Попри це, діти продовжували жити звичайним життям: працювали, як і раніше, хіба що пішли до школи, бо про це їх просила Діва Марія. Їхня лагідна вдача також не змінилися. Одна з жінок ставилася до них вороже, бо вважала дітей вигадниками. Одного разу Жасінта, проходячи повз її будинок, почала благати Господа про спасіння душі цієї грішниці. Жінка випадково почула це прохання, і воно її так розчулило, що вона увірувала в справжність об'явлень і більше ніколи не насміхалася з дітей[8].

У жовтні 1918 року Жасінті й Франсішку знов з'явилася Діва Марія із обіцянкою скоро взяти їх до Неба[9]. 1919 року захворів на «іспанку» із летальними наслідками Франсішку. Пізніше ця ж хвороба здолала й Жасінту. Вже після смерті Франсішку, яку Жасінта сприйняла дуже тяжко, Діва Марія з'явилася їй вдруге. Цього разу вона повідомила, що скоро Жасінту відвезуть до Лісабону, що вона більше ніколи не побачить рідних, багато страждатиме і помре наодинці[10].

Лікування дівчинки тривало довго, пацієнтка встигла поміняти дві лікарні — грип дав ускладнення у вигляді гнойного плевриту. Жасінта тривалий час мучилася від спраги і була настільки слабка, що вже не підіймалася з ліжка. 10 лютого 1920 року їй видалили два ребра, причому через проблеми із серцем операція була здійснена під місцевим наркозом. Жасінта і цього разу мужньо перенесла страшний біль, жертвуючи свої страждання за грішників. Втім, після оперативного втручання її стан не покращився. 19 лютого вона закликала до свого ліжка лікарняного капелана із проханням її причастити і соборувати, тому що вона «помре наступної ночі». Однак священник запевнив, що її стан не такий важкий, як їй видається, і пообіцяв прийти наступного дня. Жасінта Марту померла в лікарні 20 лютого 1920 року о 22:30 наодинці.