Жейме Лернер

На думку Віталія Абліцова, Лернер походить із родини українських емігрантів зі Сокальщини (Львівщина), хоча прізвище та бразильська єврейська громада кажуть про єврейське походження архітектора[4].

У 1964 році закінчив Федеральний Університет штату Парана (архітектор). У 1965 працював над створенням Інституту досліджень і містопланування, також відомим як IPPUC (Instituto de Pesquisa e Planejamento Urbano de Curitiba). До того часу містобудування зводилося до поділу міста на зони і до будівництва нових доріг. Інститут же займався розробкою загальної концепції міста, а планування стало системним безперервним процесом[5]. Працював над розробкою майстер-плану Куритиби. У 1988 році висунув свою кандидатуру на пост мера Куритиби.

За час свого керівництва Лернер перетворив Куритибу на місто з високою якістю життя. Він бачив майбутнє за розвитком громадського транспорту й одночасно розширенням зелених та пішохідних зон. У 1974 році виокремленими Лернером проспектами були запущені перші експреси. Куритиба стало моделлю, за якою створювалася система громадського транспорту в Боготі, Сантьяго, Мехіко, Лос-Анджелесі, Сеулі та багатьох інших містах. Як губернатор штату Парана Лернер досяг значних успіхів у соціальних та економічних реформах.

Жейме Лернер — професор Школи архітектури та міського планування Університету Парана, викладав в університеті Берклі (США), консультант ООН з питань міського планування. Є членом Ради директорів Інституту дослідження світових ресурсів (World Resources Institute).

• 1990 — премія ООН з навколишнього середовища (UNEP);
• 1990 — щорічний приз Міжнародного інституту енергозбереження (IIEC);
• 1991 — почесна грамота, Програма ООН з населених пунктів;
• 1991 — «Дерево Пізнання», Міжнародний союз охорони природи (IUCN);
• 1994 — Медаль Нойтра за професійну майстерність;
• 1996 — премія ЮНІСЕФ «Дитина і світ»;
• 1997 — медаль з архітектури Фонду Томаса Джефферсона, Університет Вірджинії;
• 2000 — премія принца Клауса (Нідерланди);
• 2001 — премія «Pioneer 2001» (International Council for Caring Communities);
• 2001 — Всесвітня премія в галузі технологій (World Technology Award), Національний музей науки та індустрії (Велика Британія).

• Grupo de risco (1990)
• Acupuntura urbana (2003)
• O vizinho: parente por parte de rua (2005)

• Акупунктура міста / Жайме Лернер ; пер. з порт. Катерини Скальської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — 160 с[6].

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.