Жовтяниця черговолиста

Квіти великим планом

Плоди з насінням

Трав'яниста рослина заввишки 5–20 см, гемікриптофіт. Кореневище тонке, світло-буре, з численними корінцями. Стебло поодиноке (рідше їх буває кілька), прямостояче, голе або вкрите в нижній частині рідкими волосками.

Листки чергові, світло-зелені, знизу блідіші. Їх форма округло-ниркоподібна (іноді майже квадратна), з глибокосерцеподібною основою та неглибоколопатевим краєм. Нечисленні прикореневі листки на довгих черешках, довжина листкової пластинки у них становить 7–25 мм, ширина — 10–35 мм. Стеблових листків 1–3, вони мають короткі (1–2 мм) черешки і виглядають сидячими. Приквітки зближені під щиткоподібним суцвіттям у вигляді пласкої розетки. Вони зеленкувато-жовті, дрібніші за листки, з менш виразними лопатями або взагалі цілокраї.

Квітки до 5 мм завширшки. Оцвітина у центральної квітки суцвіття п'ятичленна, у решти квіток — чотиричленна, вона складається лише з чашолистків (пелюстки відсутні). Чашолистки яйцеподібні, жовті. Тичинок 8, при їх основі розвивається нектарний диск. Маточок 2, вони зрослися своїми основами.

Плід — одностулкова розкривна коробочка зеленого кольору. Насіння коричневе.

Число хромосом 2n = 24, 36, 48[3].

Жовтяниця черговолиста у природному середовищі

Рослина морозостійка, тіньолюбна та помірно вологолюбна, добре переносить тимчасове затоплення під час весняного водопілля. Віддає перевагу вологим, плодючим ґрунтам з високим вмістом як мінеральних речовин, так і гумуса, найчастіше трапляється на суглинних і глинистих. Зростає у листяних лісах, вогких ярах, по берегах річок і струмків, на болотах, луках і в заболочених чагарникових заростях. Входить до угруповань союзу Alno-Ulmion.

Розмножується насінням та вегетативно (повзучими кореневищами). Цвітіння в різних регіонах триває з березня по червень, але зазвичай воно відбувається до того, як на деревах даної місцевості повністю розпуститься листя. Квіти запилюються мухами й жуками. Плодоносить у травні-червні. Насіння поширюється за допомогою мурах або гідробалістичним способом. В останньому випадку розкритий плід утворює своєрідну чашечку, на денці якої відкрито лежить насіння. Під час дощу удари крапель виштовхують насінини назовні. Вегетативне розмноження відбувається досить енергійно, завдяки чому жовтяниця черговолиста часто утворює скупчення.

Ареал виду охоплює Північну та Центральну Європу, Північну Америку, деякі райони Азії, зокрема Монголію, Китай, Японські острови, Малу Азію. В Україні поширений у всіх регіонах за виключенням Криму[4]. У горах підіймається до висоти 1900 м над рівнем моря[3].

У деяких країнах жовтяниця черговолиста стала рідкісною внаслідок осушення лісів і зміни природного середовища, наприклад, вона охороняється у Франції.

В минулому молоді весняні листки жовтяниці черговолистої та верхівки пагонів з пуп'янками та квітками вживали як салатну зелень[5].

В народній медицині використовували для лікування хвороб селезінки, при жовтяниці (звідси і назва), утрудненому сечовипусканні, кашлі, кровохарканні. Настій трави цієї рослини має фітонцидну, сечогінну, відхаркувальну, кровоспинну, протизапальну дію, стимулює апетит. Збирання лікарської сировини проводять у квітні-червні.

• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М.Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. : ISBN 5-88500-055-7