Жозеф Фуше

Жозе́ф Фуше́, Герцог Отрантський (фр. Joseph Fouché, duc d'Otrante), (21 травня 1759, Ле-Пельрен, поблизу Нанта — 26 грудня 1820, Трієст) — французький політичний і державний діяч. Учасник Французької революції, був міністром поліції в декількох урядах Франції.

Жозеф Фуше
фр. Joseph Fouché
Жозеф Фуше
Міністр поліції Франції
20 липня 1799  26 вересня 1815
Міністр внутрішніх справ
29 червня 1809  1 жовтня 1809
Народився 21 травня 1759(1759-05-21)
Ле-Пельрен, Нант
Помер 26 грудня 1820(1820-12-26) (61 рік)
Трієст, Австрія
Похований Ферр'єр-ан-Брі
Відомий як політик, дипломат, есеїст, адвокат, педагог
Громадянство Французьке, Австрійське
Політична партія жирондисти і клуб якобінців
Батько Joseph Fouchéd[1]
Мати Marie Françoise Croizetd[1]
У шлюбі з Бон-Жан Куако
Габріела-Ернестина де Кастеллан-Мажестре
Діти Ньєвр
Жозеф-Ліберте
Арманд
Атанас
Жозефіна-Людмила
Професія Політик
Релігія Католицизм
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Здобув духовну освіту. У 1791 р. став членом Якобінського клубу у Нанті. Обраний у 1792 р. до Національного конвенту, спочатку був близький до жирондистів, потім приєднався до якобинців. Голосував за страту Людовика XVI. На посаді комісара Конвенту у деяких департаментах Франції, проявив крайню жорстокість при придушенні контрреволюційних заколотів, страчував часом навіть невинних. Активно проводив політику дехристиянізації Франції. Виключений з Якобинського клубу в липні 1794 р. Був одним з організаторів і керівників термідоріанського перевороту 28 липня 1794 р. В період Директорії 1795-1799 рр. обіймав дипломатичні посади; у серпні 1799 р. був призначений міністром поліції. Зрадивши Директорії, підтримав Наполеона Бонапарта в здійсненні державного перевороту 18 брюмера (9-10 листопада 1799 р.). Залишившись на посту міністра поліції, створив розгалужену систему політичної розвідки і шпигунства, став одним з впливових діячів держави. Наполеон, стурбований могутністю Фуше, ліквідовував у 1802 р. міністерство поліції, але Фуше продовжував неформально виконувати обов'язки голови тайної поліції, брав участь в розкритті змов антинаполеонівської опозиції. У 1804 р. міністерство поліції було відновлене, і Фуше був призначений міністром. У 1809 р. отримав титул герцога Отрантського і значний маєток. В кінці правління Наполеона вступив в таємні перемови з противниками режиму; був викритий Наполеоном в подвійній грі і у 1810 р. був відправлений у відставку. У 1813—1814 рр. був призначений губернатором Іллірійських провінцій. Після краху імперії Наполеона опинився в серед гарячих прибічників Бурбонів, однак в період «Ста днів» (1815 р.) знову перейшов на бік Наполеона і втретє став міністром поліції. Після другого зречення Наполеона очолив Виконавчу комісію Тимчасового уряду і зрадивши Наполеонові, займався підготовкою 2-ї реставрації Бурбонів. Після повернення до влади Людовика XVIII був призначений міністром поліції, але на вимогу ультрароялістов був усунений з цієї посади у 1815 р. і направлений послом до Дрездену. Після декрету 1816 р. про вигнання з Франції «царевбивць» (дія якого поширювалася і на участь Фуше у страті Людовика XVI) втратив посаду посла, виїхав до Трієсту, де прийнявши австрійське підданство, провів остаток життя і помер 26 грудня 1820 р.

На посаді міністра

Сім'я

Перший раз одружився 16 вересня 1792 р. на дочці нантського адвоката Бон-Жан Куако. У шлюбі народилося п'ятеро дітей:

  • Ньєвр Фуше 17931794
  • Жозеф-Ліберте Фуше 17961862 — 2-ий герцог Отрантський
  • Арманд Фуше 18001878 — 3-ій герцог Отрантський
  • Атанас Фуше 18011886 — 4-ий герцог Отрантський
  • Жозефіна-Людмила Фуше 18031893

Після смерті першої дружини оженився вдруге у 1818 р. на Габріелі-Ернестині де Кастеллан-Мажестре, котра була молодше Фуше на 30 років. Дітей у шлюбі не було.

Посилання


  1. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.