Жолонь

Довжина — 113 км, площа басейну — 1460 км². Щорічний стік (середній) становить бл. 4,8 м³/с. Загальне падіння річки — 113,4 м. Показник похилу (середній) річки — 0,7 ‰. Ширина річища у верхів'ї до 30 м, в середній течії і низов'ї сягає 100—300 м[2], місцями каналізоване.

Основні праві притоки річки: Безіменна, Безіменна, Ракуша, Брід, Грязива, Ханя, Хропунь, Мутвиця, Вересожа (всі — на території Білорусі). Канали Свічанський (річка до відгалуження від неї цього каналу називається Верхня Жолонь), Антонівський і річкою Грозива (біл. Гразіва) Жолонь сполучена з річкою Словечна.

Жолонь бере початок на північних схилах Овруцького кряжа (Овруцький район, Житомирська область, Україна), тече Житомирським Поліссям (12,8 км), далі впродовж 33,8 км є природним державним кордоном між Україною та Білоруссю, потому 10,9 км знову Житомирською областю, в пониззі територією Єльського і Норовлянського районів Гомельської області Білорусі.

В старе річище впадає на оболоні Прип'яті на відстані 1,2 км північніше с. Вепри (біл. Вяпры) Норовлянського району.

Побутує рибальство.

На річці стоять села Овруцького району Житомирської області: Піщаниця (при самому витоку) і Поліське.

На правобережній терасі річки біля с. Рожава і с. Беласарока (в Білорусі) розташовані археологічні пам'ятки — рештки людських поселень доби мезоліту та неоліту.

• 
  Річка поблизу села Хільчиха
• 
  Вид з залізничного моста на кордоні України та Білорусі

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 4., К., 1979, стор. 141
• Блакітная кніга Беларусі., Мн.: БелЭн, 1994 (біл.)