Жорж Шарль Дантес

Дантес народився в Ельзасі у небагатій дворянській родині. Навчався в Сен-Сірській військовій школі, звідки, за деякими даними, був відрахований за легітимістські погляди[5] (за іншими даними, через 10 місяців навчання, не бажаючи служити Луї-Філіппу I, звільнився за власним бажанням).

Жорж Дантес, приїхавши до Росії, придумав про себе легенду, ніби після повалення династії Бурбонів у Франції 1830 року він брав участь у повстанні у Вандеї (1832), яке було підняте герцогинею Марією Беррійською. Про хибність цієї версії розповідав Александр Тургенєв у листі до князя Петра В'яземського від 14/26 серпня 1837 року[6].

Поступив на військову службу до Пруссії, використував заступництво принца Вільгельма Пруського, однак отримав всього лиш звання унтер-офіцера. За порадою принца та з його рекомендаційним листом, який був адресований генерал-лейтенанту Владіміру Адлерберґу, поїхав до Московщини. За іншими даними, він мав рекомендацію герцогині Беррійської московському імператору Миколі І[5]. Поступив у гвардію після полегшеного офіцерського іспиту (без іспитів з московської словесності, статутів та військового судочинства). Був зарахований корнетом найвищим наказом від 8 лютого 1834 року до кавалергардського полку.

Дантес був введений до складу бомонду бароном Луї Геккерном, з яким найімовірніше познайомився у подорожі до Московщини; тоді Луї Геккерн перебував в Петербурзі як міністр (посланець) від нідерландського двору.

1836 року отримав звання поручика кавалергардського полку. Невдовзі, того ж року барон Геккерн взяв Дантеса за сина. Рішенням короля Нідерландів і Вищої ради аристократії у травні 1836 року Дантесу надано голландське підданство, він був зарахований до голландського дворянства і отримав можливість мати прізвище Геккерна. Щоправда згодом виявилось, що за формальними підставами голландського підданства він не отримав, хоча голландським дворянином залишився.[7].

Можливо, між Дантесом та Геккерном мали місце гомосексуальні зв'язки, зокрема про це стверджували друзі Дантеса. Князь Александр Трубецькой про це згадував так:

За Дантесом водилися пустощі, але цілком невинні та властиві молоді, окрім однієї, про яку, зрештою, ми дізнали значно пізніше. Не знаю, як сказати: чи то він жив з Геккерном, чи то Геккерн жив з ним. Судячи з усього, у зносинах з Геккерном він відігравав тільки пасивну роль.[8] Оригінальний текст (рос.) За Дантесом водились шалости, но совершенно невинные и свойственные молодёжи, кроме одной, о которой мы, впрочем, узнали гораздо позже. Не знаю, как сказать: он ли жил с Геккерном или Геккерн жил с ним… Судя по всему, в сношениях с Геккерном он играл только пассивную роль

Наприкінці 1836 року Дантес одружився з Катериною Гончаровою, рідною сестрою Наталії Гончарової-Пушкіної, дружини Александра Пушкіна.