Журкіна Надія Олександрівна

Наді́я Олекса́ндрівна Жу́ркіна, за чоловіком — Кийок (рос. Надежда Александровна Журкина; 28 серпня 1920 — 24 квітня 2002) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — повітряний стрілець-радист 99-го окремого гвардійського розвідувального авіаційного полку 15-ї повітряної армії, гвардії старшина.

Надія Журкіна
рос. Надежда Александровна Журкина
Ім'я при народженні Надія Олександрівна Журкіна
Народження 28 серпня 1920(1920-08-28)
Туринськ
Смерть 24 квітня 2002(2002-04-24) (81 рік)
Москва
Поховання Ніколо-Архангельський цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Рід військ розвідувальна авіація
Роки служби 1941—1945
Партія КПРС
Звання гвардії старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль Жукова
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
 Журкіна Надія Олександрівна у Вікісховищі

Одна з чотирьох жінок — повних кавалерів ордена Слави.

Життєпис

Народилася в місті Туринськ, нині Свердловської області Росії, в родині робітника. Росіянка. Після закінчення школи вступила до Московського юридичного інституту, одночасно навчалась в московському аероклубі.

До лав РСЧА призвана Туринським РВК 17 липня 1941 року. Закінчила курси радисток. Учасник німецько-радянської війни з липня 1943 року. Член ВКП(б) з 1943 року.

До квітня 1944 року повітряний стрілець-радист 99-го окремого гвардійського розвідувального авіаційного Забайкальського полку гвардії молодший сержант Н. О. Журкіна в складі екіпажу здійснила 30 успішних бойових вильотів на розвідку військ супротивника.

До квітня 1945 року здійснила 60 успішних бойових вильотів. За цей час з борту літака передала 84 радіограми з цінними розвідувальними даними про наявність руху шляхами військ і техніки супротивника, про залізничні перевезення і базування ворожої авіації на аеродромах. Під час виконання бойових завдань екіпажем, влучним і прицільним кулеметним вогнем відбивала всі атаки винищувачів супротивника.

У серпні 1945 року демобілізована. До виходу на пенсію працювала начальником відділу кадрів швейного об'єднання «Ригас айгербс» (Латвія).

З середини 1990-х років мешкала в московському пансіонаті для ветеранів № 17, де й померла. Похована на Ніколо-Архангельському кладовищі в Москві.

Нагороди і почесні звання

Нагороджена орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (30.04.1945), Дружби народів (01.10.1993), «Знак Пошани» (…), Слави 1-го (23.02.1948), 2-го (15.11.1944) та 3-го (30.04.1944) ступенів і медалями, в тому числі й «За відвагу» (29.07.1943).

Почесний громадянин міста Туринська.

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.