Журів

Жу́рів — село у складі Рогатинської міської об'єднаної територіальної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

село Журів
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківський район
Рада Рогатинська міська рада,Рогатинської МОТГ
Основні дані
Засноване 1394
Населення 472
Площа 9,814 км²
Густота населення 48,09 осіб/км²
Поштовий індекс 77051
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°18′12″ пн. ш. 24°26′40″ сх. д.
Водойми Свірж
Відстань до
обласного центру		 59 км. км
Відстань до
районного центру		 59 км. км
Найближча залізнична станція Букачівці
Місцева влада
Адреса ради Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м.Рогатин
Карта
Журів
Журів
Мапа

Історія
Костел святого Станіслава єпископа

Адам Бонецький вказував, що село спочатку мало назву Дзюрів.[1]

Перша згадка про село у грамоті 29 червня 1394 р[2].

У податковому реєстрі 1515 року село документується як спалене, але є млин[3]. Також збереглася згадка про спалення села татарами в 1599 р. До 1539 р. назва с. Журів інколи в документах пишеться як «Джурів». В історичних джерелах є згадка про Журівський замок, який в 1648 р. був зруйнований.

Археологічний загін під керівництвом В. Барана в 1987 р. виявив біля села сліди давнього поселення голіградської культури фракійського гальштату. Дану пам'ятку взято під державну охорону.

За часів Речі Посполитої, Журів перебував у власності шляхетського роду Даниловичів. Зокрема, «з Журова» підписувались Данилович Микола, його син Данилович Іван Миколай,[4] донька Петра Даниловича Олена (Гелена) Урсула.[5]

У XIX ст. Журів — містечко Рогатинського (Бережанського) повіту Королівства Галичини та Володимирії. У 1870-х — 1880-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням сухого дерева (типовий для галицької сфрагістики австрійської доби «природничий» символ) і латинським написом: «Sigillum Communitatis Żurow».

1 січня 1934 р. Радою Міністрів РП з розпарцельованого (розділеного) фільварку що знаходився в 10 км. на захід від Журова, було утворено нову самостійну адміністративну гміну Луковець Журівський[6].

У 1939 році в містечку проживало 1410 мешканців (470 українців, 480 поляків, 360 латинників, 30 євреїв)[7].

Населення села станом на 09.12.1931 р. становило 1297 осіб, на 01.01.1993 р. — 467, на 01.01.2009 р. — 432.

Школу у 2010 - ліквідовано[8]

Пам'ятки
  • костел святого Станіслава єпископа-мученика(знищений за часів СРСР у 50 рр. ХХ ст.), в довоєнні часи був локальним Марійним Санктуарієм РКЦ. Головний вівтарний образ цього костелу-образ святого Станіслава єпископа-мученика зараз знаходиться в римсько-католицькому костелі св. Станіслава єпископа-мученика,у с.Липівка (кол.Фірлеюв),що на півшляху між Рогатином і Перемишлянами.
  • церква Св. Димитрія Солунського де тепер зберігається Чудотворний образ матері Божої Журівської, який раніше знаходився в місцевому римсько-католицькому костелі св. Станіслава єпископа-мученика.

Відомі люди
  • Зеновій Карась, священик УГКЦ, просвітянин, педагог, багаторічний політв'язень, почесний громадянин міста Коломия, редактор газети кол. Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ «Християнський вісник». Народився 9 березня 1929 року у Журові. Закінчив Рогатинське педучилище у 1948 році. Працював учителем на Городенківщині та Рогатинщині. Пізніше, у 1954 році виїхав із сім'єю до Казахстану до вуйка своєї дружини Юліана Борисікевича, якого свого часу було з родиною депортовано з України. За звинуваченням в антирадянській агітації З. Карась був засуджений обласним судом м. Кустанай (Казахська РСР) на 10 років совєтських концтаборів. відбував покарання в системі ГУЛАГ в Іркутській області та Мордовській АССР (Росія) з вересня 1957 по вересень 1967 року. Помер 4 березня 2014 року у місті Коломия[9].

Дідичі

Примітки
  1. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 4, 1904. — S. 86. (пол.)
  2. 64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем i Зудечовом
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  4. W. Hejnosz. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— S. 415. (пол.)
  5. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 333. (пол.)
  6. Dz.U. 1922 nr 101 poz. 926
  7. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 69 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  8. Журівська філія Рогатинського ліцею №1
  9. На Прикарпатті відновили знищені іменні таблички на унікальному різьбленому іконостасі. ВІДЕО

Джерела
  • Żurów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 867. (пол.) — S. 867—868. (пол.)
  • Ярослав Марків. Село Журів — колишнє містечко Рогатинщини. Історико-епічний нарис/Марків Я., Карась З., Короташ В. — Журів-Коломия: Коломийська друкарня ім. Р. Шухевича, 2001. — 216 с. http://chtyvo.org.ua/authors/Markiv_Yaroslav/Selo_Zhuriv_-_kolyshnie_mistechko_Rohatynschyny_/
  • Журів: літературно-документальне видання / упоряд. З. Карась. — Львів, НФВ «Українські технології», 2007 — 84с., іл.. ISBN 978-966-345-130-5
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.