Заклинський Ростислав Романович

Закінчив Станиславівську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Празького, Львівського університетів, закінчив юридичний факультет Віденського університету (1913), географічний факультет Самаркандського учительського інституту (1941).

1907 — адміністратор літературно-наукового місячника «На просвіті», 1909 — співробітник «Зірки», видання, призначеного для таємних гуртків молоді Станіслава. З 1910 працював у редакції газети «Громадський голос» (Львів), згодом — у бібліотеці НТШ. 1913–1918 редагував журнал «Шляхи». 1918 працював у адвокатській канцелярії Л. Бачинського у м. Станіслав. 1919 очолював друкований орган Української радикальної партії газету «Народ», 1920 — газету «Галицький комуніст». 1921–1926 (за іншими джерелами до 1924) — викладач Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. 1924–1929 (за іншими джерелами — 1926–1933) — викладач у Київському сільськогосподарському та художньому інститутах. Був директором Історичного музею у Києві. 1930–1933 — редактор видавництва літератури і мистецтва, с.н.с. Інституту Тараса Шевченка у Харкові, водночас — директор музею Т. Г. Шевченка при Інституті.

31 серпня 1933 за безпідставними звинуваченнями звільнений з роботи, без суду і слідства висланий до Сибіру, згодом — до Карелії, Середньої Азії. Брав участь у будівництві Біломорканалу.

1948–1951 вчителював у Долішньо-Петранецькій семирічній школі на Станіславщині, керував Цитульською початковою школою на Львівщині. З 1960-х жив і працював у Малих Кривчичах Львівської області.

Учасник таємних молодіжних гуртків драгоманівського напрямку. Входив до УРП (1908–1918), член її головної управи. Брав участь у роботі управи товариства «Українська молодіж» у Станіславі, заарештовувався та ув'язнювався за участь у боротьбі за український інститут у Львові (1910).

До 1 листопада 1918 перебував у лавах Легіону Українського Січового Стрілецтва, співробітник «Пресової квартири УСС», її власний воєнний кореспондент. Згодом належав до УГА. 1920 у складі Червоної Української Галицької армії воював проти поляків, 1921 вступив до КП(б)У. Належав до літературного об'єднання «Західна Україна».

Присуджено ступінь доктора права Ягелонським університетом у Кракові (1918).

Автор статей про творчість Ю. Федьковича, Лесі Українки, Марка Черемшини, М. Бажана. Упорядник архіву родини Заклинських.

1950-ті записував фольклор, переважно пісенні форми.

• Світогляд Івана Франка. — Львів, 1916;
• Іван Франко як публіцист. — Львів, 1918;
• Громадсько-політичний рух в Галичині й Іван Франко // Іван Франко. — К., 1926;
• Іван Семанюк (Марко Черемшина) // Західна Україна. — 1927. — № 1;
• Марко Черемшина // Життя і революція. — 1927. — № 9;
• Передмова до кн.: Атаманюк В. (Яблуненко). Над Дністром. — К., 1927;
• Осип Юрій Федькович. — К., 1929;
• Перша повість Івана Франка. — К., 1932.

• Г. П. Герасимова. Заклинський Ростислав Романович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 208. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• П. І. Арсенич. Заклинський Ростислав Романович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2006. — Вип. 2, ч.3. — С.68-70.

• ЗАКЛИНСЬКИЙ Ростислав Романович^{[недоступне посилання з липня 2019]}