Залозецький Роман Васильович
Рома́н Олекса́ндр Залозе́цький гербу Сас[1] (нім. Roman Zaloziecki, пол. Roman Załoziecki; 29 березня 1861, Болехів, нині Долинського району Івано-Франківської області — 6 жовтня 1918, Відень[2]) — український учений-хімік, технолог, громадський і господарський діяч. Один із піонерів досліджень хімічного складу нафти та озокериту в Австро-Угорщині. Перший голова Українського технічного товариства (1913). Батько Володимира Сас-Залозецького.[3]
| Залозецький Роман Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 березня 1861 Болехів |
| Помер |
6 жовтня 1918 (57 років) Відень |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Львівська і Цюріхська політехніки |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Посада | посол до Галицького сейму |
| Батько | о. Василь Сас-Залозецький |
| Діти | Володимир Сас-Залозецький |
Життєпис
Син пароха села Гірне (біля Стрия) о. Василя Залозецького.
Навчався у Цюрихській і Віденській політехніках, пізніше — у Львівській політехніці.
З 1885 — асистент, з 1889 — приват-доцент, з 1905 — професор Львівської політехніки. З 1899 року за сумісництвом професор Львівської торговельної академії.
1887 — захистив дисертацію у галузі хімічної технології у Львівській політехніці.
Представник французьких і англійських нафтових фірм у Галичині, Почесний віце-консул Великої Британії у Львові (з 1904), радник Міністерства громадських робіт у Відні (1914).
Член Президії нафтового конгресу в Парижі (обраний 1900 року), в рамках якого виступав з доповіддю «Тверді вуглеводні нафтових залишків»; член Російського технічного товариства в Петербурзі.
Організатор першої крайової дослідної станції для дослідження родовищ нафти й озокериту (1899, діяла у Львівській політехніці).[4]
У часи нафтової кризи 1905 року, пов’язаної з надвидобутком нафти в Бориславі, запропонував Львівській раді залізниць використати нафту замість вугілля в локомотивах, що дало можливість нафтовикам значно розширити ринок збуту.
Фундатор геохімії нафти, піонер екологічних досліджень, засновник української нафтохімічної науки.
Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), голова товариства «Сільський господар», організатор і директор Торгової школи при товаристві «Просвіта», посол до Галицького сейму (10-го скликання, обраний в окрузі Рава-Руська, IV курія, входив до складу «Українського соймового клубу».[5]
Напрям досліджень
Його праці та інтереси охоплювали вивчення хімічного складу нафти й озокериту, природи вуглеводнів та нафтових кислот; способи очищення та використання відходів нафтопереробки гудрону. У перших його наукових дослідженнях твердих вуглеводнів нафти і озокериту було доведено, що нафта і озокерит містять кристалічні речовини. Уперше встановив, що вміст парафіну і ароматичних вуглеводнів у бензині змінюється симбатно. Під час дослідження відбілюючої здатності речовини виявив відбілюючу властивість каолінової глини та синтетичного кремнію-оксиду і вказав на спосіб регенерації алюмосилікатних каталізаторів, які пізніше почали застосовуватися для крекінгових процесів. Вивчаючи склад та властивості кислотних відходів, залежно від обробки легких дистиляторів, встановив наявність у нафті терпенових вуглеводнів.
Примітки
- Соціально-політичний портрет Українського проводу Галичини та Буковини в революції 1918—1919 років. Архів оригіналу за 18 червня 2007. Процитовано 26 квітня 2015.
- Мельник І. (28 березня 2016). Роман Залозецький — засновник нафтової науки. zbruc.eu. Збруч. Процитовано 9 березня 2020.
- Щербанюк Л. (28 липня 2014). Пасіонарій із Чернівців. zbruc.eu. Збруч. Процитовано 9 березня 2020.
- 199 депутатів Галицького сейму, 2010, с. 133.
- 199 депутатів Галицького сейму, 2010, с. 115.
Джерела
- Буцко М. І. Залозецький Роман Олександр // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка». — Львів : ДУ «Львівська політехніка», 1994. — С. 56—57. — ISBN 5-7707-5706-X.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 133—134, 114—115. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.