Замок у Мальборку

Перемога молдаван і поляків в битві при Марієнбурзі. Картина 1843 року

Замок на честь Діви Марії був побудований тевтонськими лицарями на березі Ногата (гирло Вісли) в 1274 році. В 1309 році в нього з Венеції переїхав великий магістр ордену. Впродовж XIV століття замок розширювався та перебудовувався. За стінами опинилася територія площею у 210 тис. м², а кількість мешканців замку в найкращі роки наближалася до трьох тисяч.

У 1422 році під замком відбулася визначна битва Голубської війни - битва при Мальброку, в які об'єднанні польсько-молдовські війська розбили тевтонських лицарів.[3]

Після поразки лицарів при Грюнвальді резиденція великого магістра піддалася тривалій облозі. Місто Марієнбург було зруйноване, але сам замок захопити так і не вдалося. В 1456 році магістр передав замок у сплату боргу богемським найманцям і переїхав до Кенігсберга, а найманці перепродали його польському королю Казимиру IV. Так замок опинився у складі Речі Посполитої.

Через нашестя шведів у XVII столітті замок занепав. Під час наполеонівських війн у Марієнбурзі розташовувалися арсенал і казарми. Після розподілу Речі Посполитої на романтичні руїни звернув увагу прусський архітектор Давид Жиллі, який разом з сином Фрідріхом опублікував їх зарисовки. Берлінські поціновувачі готики зібрали кошти на реконструкцію замку, яка і була розпочата в 1816 році.

Друга світова війна лишила на місці замку спалені руїни, однак польське керівництво вирішило відновити замок у довоєнному вигляді. Тільки собор досі лишається в зруйнованому стані.

В замку як ув'язнені перебували:

• київський митрополит Йосип Тукальський-Нелюбович (за виступи проти втручання польського уряду в українські церковні справи)
• Юрій Хмельницький (відісланий після захоплення та сплюндрування Суботова у 1664 р. військом Речі Посполитої під командуванням Стефана Чарнецького).

Панорама замку Мальборк з північно-західного берега річки Ногату

План замку Мальборк.

Руїни замку Мальборк після Другої світової війни.

У 1816 році була створена Рада реконструкції замку. Через рік почалися роботи з реконструкції замку. Почалися вони з реконструкції східного фасаду Палацу великих майстрів. Також була проведена реконструкція сходів XVII ст. та реставрація при палацової каплиці св. Кетрін. У 1819-50 керівником робіт був інженер-архітектор Август Герсдорф. Під його керівництвом та з допомогою відомого художника і архітектора Фрідріха фон Шінкеля, історика Йоганна Фойгта, пастора Мальборку і знавця історії Ордену Тевтонців Людвіга Хаблера було проведено реконструкцію західної частини Середнього замку. Темою суперечки, яка викликала великі обурення серед істориків сучасного мистецтва була побудова нової верхівки 1850 року у найвищій вежі Середнього замку. Відповідно до пояснень Герсдорфа, ця верхівка повинна була бути еквівалентом середньовічної верхівки Infirmerii (лазарету). Після того як в істориків появилися сумніви щодо дій Августа Герсдорфа, роботами над реставрацією замку займався Олександр Фердинанд фон Кваст (до 1876 року). З його ініціативи була зміцнена західна стіна Великої трапезної та були заповненні мозаїкою втрачені фрагменти у мозаїчній фігурі Марії з Дитиною на східному фасаді замкової церкви. Остання задача була виконана фахівцями з Венеції. П'ять століть тому художники з того ж міста поставили на скульптуру першу оригінальну мозаїку.

У 1881 році через велику зацікавленість у замку парламентаріїв зі Сходу та Західної Пруссії, уряд вирішив розпочати реконструкцію церкви Пресвятої Богородиці у Високому замку. Через рік міністр релігійних конфесій створив спеціальну комісію, завдання якої полягала в нагляді за діяльністю Управління реконструкції замку. Комісія одноголосно довірила керівництво творами молодим талановитим архітектором Конрадом Еммануелем Штайнбрехтом (1849—1923) конструкцій та технологій. Загальне правило, якому він завжди слідував — ніяких дій без повного історичного дослідження. Одним з прикладів такої процедури може стати метод реконструкції сховища Капітуляру. Середньовічні деталі знайдені в піску та гравію, які після ретельних досліджень та інвентаризацій були бездоганно підібрані до своїх оригінальних місць всередині приміщення.

Реставрація мозаїки Діви Марії.

Роботи по конструкції та консервації були виконані з незвичайною сумлінністю та фінансувалися в основному з бюджету прусської держави. Реконструкція Мальборка також викликала гострий інтерес імператорської родини. Вільгельм II Гогенцоллерн відвідав її понад тридцять разів під час свого правління. Фінансова підтримка також надійшла від Товариства реконструкції та консервації Мальборка.

До 1900 року в Високому замку було відреставровано чимало деталей. Було перебудовано кілька важливих інтер'єрів в:

• церкві Пресвятої Діви Марії;
• каплиці св. Анна;
• кабінеті комтура;
• кухні;
• їдальні;
• приміщенні монастиря.

Роботи в Середньому замку продовжувалися до 1918 року і принесли результат у виді ресторану в Східному крилі, каплиці Св. Бартоломей, лікарні та Західного крила з великою трапезною. Єдине що не було реставровано це інтер'єри Палацу великих майстрів, які були залишені у формі, яку вони отримали в першій половині 19 століття. Після знесення будівлі єзуїтського коледжу в стилі бароко в 1890-х роках на його місці в 1896 році було реконструйовані будівлі 15 століття: вежа Кліша та Дім горбаня. Після 1905 року Штайнбрехт вів роботу в лазареті, де раніше замість наявних трьох поверхів розділених дерев'яними балками, були два поверхи зі склепінчастими стелями. Лазарет був перебудований за старим проектом зі склепінчастими стелями. У 1912 р. вежа Вайтовса була реконструйована з фундаментів на Головних воротах замку. Після 1915 року у Середньому замку форма даху над західною частиною Палацу великих майстрів була змінена. Штайнбрехт також наказав в 1919 році знести середньовічну східну пряму стіну в приватній каплиці гросмейстерів (каплиці Святої Катерини) з готичною верхівкою й автентичними склепіннями 1400 року, замінивши їх полігональною стіною, яка існувала приблизно від 1330 років до того як був побудований Палац Великих Магістрів, і який був змінений близько 1400 році заради більшої приватності. Ці роботи були завершені в 1922 році, створюючи вид на частину внутрішнього двору середнього замку, який колись існував, але був забудований рядом будівель. Також на східній стіні був збудований Дім капелана, який до того не існував. Після смерті Штейнбрехта ця робота була продовжена під керівництвом Бернгарда Шмідда(1872—1947), який виконував обов'язки консерватора пам'ятників Західної Пруссії. В 1922 році була відбудована каплиця св. Катерини. У 1926 р. були реконструйовані стіни та вежі бюро Плауена, а в 1931 р. були завершені роботи на Нових воротах також відомих як Гінденбургські ворота. У 1937 році башта над пекарньою була реконструйована з рівня землі.

Реставраційні роботи над каплицею в замку.

За наказом Верховного головнокомандувача Польської армії № 22 у замку Мальборк було створено філіал Музею польської армії № 1. 30 листопада 1950 р. керівництво Музею польської армії було передано Міністерству культури та національної спадщини. У 1951 році замок був переданий місцевим адміністративним органам. Наприкінці 1950-х років, через те, що під час Другої світової війни 50 % замку було зруйновано, було заплановано знесення замку. Зрештою, пропозиція була змінена, і був створений Соціальний комітет з реконструкції замку. Протягом багатьох років комітет відновлював замок відновлюючи середньовічну форму замку та виправляючи помилкові реконструкції зроблені німецькими реставраторами (наприклад вімперги над вікнами в церкві замку). З 1961 року він був місцем для нещодавно створеного замкового музею. У 1962—1966 рр. були відновлені дахи над північним та західним крилом середнього замку. У 1966 році була відбудована каплиця св. Анни. У 1967 р. був перебудований південно-східний кут Високого замку. У 1967—1968 рр. головна вежа була реконструйована у середньовічній формі. У 1973—1976 роках майже повністю зруйновані фундаменти були перебудовані та були відновлені Головні ворота (з ксилографією) перед замком. У 1980—1982 рр. будинок Підстарського та Порохова вежа були перебудовані. У 1993 році було завершено перебудову їдальні та почалася реконструкція Троїцької вежі. Роботи з консервації в замкових інтер'єрах також продовжувались. У 1997 році тевтонський замок в Мальборці був включений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У період з травня по вересень тут проводили звукові вистави протягом багатьох років. Замок в Мальборці у 2007 році згідно з опитуванням газети «Жечпосполіта» був визнаним одним із семи чудес Польщі. Замок все ще переживає складні ремонтні роботи. У початку 2014 року міністр культури виділив грант у розмірі близько 26 мільйонів злотих на реставраційні роботи в замку, включаючи реконструкцію замкової церкви, каплиці для поховань та однієї з веж. Отримані кошти надходять від Європейського союзу та Норвезької фінансової підтримки на 2009—2014 роки.

Відновлений та обладнаний рядом неоготичних меблів замок служив музеєм інтер'єрів у міжвоєнний період, який дав відвідувачам картину функціонування середньовічного монастиря і представив історію життя тевтонського ордену. Найбільш правдиво відтвореними інтер'єрами вважають: інтер'єр церкви Діви Марії, кабінету комтура, кімнат в західному крилі Високого замку, кухні монастиря, Великої трапезної. Такий спосіб відновлення готичного будівництва був досягнутий за допомогою численних соціальних побажань та дій. Жителі Мальборка та його околиці пишалися тим, що у своєму районі він є єдиним повністю реконструйованим та настільки багато обладнаним фортечним монастирем.

• Замки Польщі (перелік)

• Музей Мальборкського замку (пол.)
• Фотофіксації реставраційного процесу замку
• Офіційний сайт замку
• Сайт замку на сайті ЮНЕСКО