Запорожець Олександр Іванович

Олександр Іванович Запорожець (нар. 15 серпня 1899(18990815), село Царівка, тепер Новоайдарського району Луганської області 19 лютого 1959, Москва) — радянський політпрацівник, генерал-лейтенант (1942). Причетний до репресій в РСЧА. Депутат Верховної Ради РРФСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у лютому 1941 — жовтні 1952 рр.

Запорожець Олександр Іванович
Народився 15 серпня 1899(1899-08-15)
село Царівка, тепер Новоайдарського району Луганської області
Помер 19 лютого 1959(1959-02-19) (59 років)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Діяльність військовослужбовець, політик
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

З 1918 року — в Червоній армії. Учасник Громадянської війни в Росії. Служив червоноармійцем, політичним керівником роти. Член РКП(б) з 1919 року.

До 1926 року — відповідальний секретар партійного бюро артилерійського полку 80-ї стрілецької дивізії. З серпня 1926 року — військовий комісар 286-го стрілецького полку. З січня 1928 року — відповідальний секретар партійної комісії 96-ї стрілецької дивізії. З серпня 1929 року — військовий комісар 46-го артилерійського полку.

З лютого 1932 року — помічник начальника із політичної частини, військовий комісар Сумської артилерійської школи імені Фрунзе. З січня 1933 року — помічник начальника артилерійського науково-дослідного інституту РСЧА із політичної частини.

У 1935 році закінчив курси вищого політичного складу при Військово-політичній академії РСЧА імені Толмачова.

З березня 1936 року — у розпорядженні народного комісара оборони СРСР. З липня 1936 року — помічник командира з політичної частини і начальник політичного відділу 11-ї стрілецької дивізії. 12 грудня 1937 року обраний депутатом Верховної Ради РРФСР 1-го скликання (1937—1946).

З січня 1938 року — військовий комісар Генерального штабу РСЧА. З березня 1938 року — член Військової ради Московського військового округу.

У 1939—1940 роках — член Військової ради 13-ї армії Північно-Західного фронту під час радянсько-фінської війни.

З жовтня 1940 року — начальник Головного управління політичної пропаганди Червоної Армії. З березня 1941 року — заступник народного комісара оборони СРСР.

З червня 1941 року — член Військової ради Південного фронту. З грудня 1941 року — уповноважений Ставки ВГК і член Військової ради Волховського і Ленінградського фронтів.

У жовтні 1942 — червні 1943 року — член Військової ради 60-ї армії. У серпні — грудні 1943 року — член Військової ради 63-ї армії.

З лютого 1944 року — член Військової ради Північно-Кавказького, потім Донського військових округів.

У червні 1947 — липні 1949 року — член Військової ради — заступник по політичній частині командувача військ Таврійського військового округу.

Потім — начальник політичного відділу — заступник по політичній частині начальника Військово-інженерної академії імені Куйбишева.

З 1956 року — в запасі, проживав у Москві.

Звання

Нагороди

  • два ордени Леніна (у тому числі 21.03.1940 «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардійщиною і проявлені при цьому доблесть і мужність»)
  • чотири ордени Червоного Прапора (у тому числі 22.02.1938 «у зв'язку з XX-ю річницею Робітничо-Селянської Червоної Армії і Військово-Морського Флоту, за видатні успіхи і досягнення у бойовій, політичній і технічній підготовці частин і підрозділів Робітничо-Селянської Червоної Армії»)
  • орден Вітчизняної війни 1-го ступеня
  • орден Червоної Зірки
  • медаль «XX років РСЧА» (22.02.1938)
  • медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр..»
  • медалі

Джерела

  • Командний і начальницький склад Червоної Армії в 1940—1941 рр. Структура і кадри центрального апарату НКО СРСР, військових округів і загальновійськових армій. Документи і матеріали. — М.; СПб.: Літній сад, 2005.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.