Армійський комісар 2-го рангу

Армі́йський коміса́р 2-го ра́нгу військове звання вищого військово-політичного складу збройних сил Радянського Союзу з 1935 до 1942. Вище за рангом ніж корпусний комісар, але нижче за армійський комісар 1-го рангу.

Армійський комісар 2-го рангу
ГПУ РСЧА СРСР
Петлиці/НашивкиРадянські військові звання політичного складу
Існування1935-1942
Категорія званьВищій начальницький склад
Сухопутні війська/ВПС/Флот Армійський комісар 2-го рангу
НАТО
еквівалент
Сухопутні війська/ВПСКомандарм другого рангу
1935-1940
ВМСФлагман флоту 2-го рангу
1935-1940

До 1940 року звання армійського комісара 2-го рангу дорівнювало військовому званню командарм другого рангу та флагману флоту 2-го рангу.

Військовому званню армійського комісара 2-го рангу також відповідало спеціальне звання комісара держбезпеки 2-го рангу.

Військове звання армійського комісара 2-го рангу також відповідало спеціальним званням армінженер, армінтендант, армвоєнюріст, армврач, армветврач.

Історія

Армійський комісар 2-го рангу Амелін Михайло Петрович, у однострої з відповідними знаками розрізнення

Передумови появи

Після падіння Російської імперії в 1917 році, в російських республіканських військах вже вводиться інститут військових комісарів, які здійснювати політичний контроль за діями командирів військових формувань, до яких вони були надані. Посаду військового комісара було введено в армії і флоті Постановою Тимчасового уряду від 30 червня (13 липня) 1917 року № 132 [1]. Після Жовтневого заколоту інститут військових комісарів був також узаконений в сформованій Робітничо-Селянській Червоній армії Положенням Наркомвоєна РРФСР «Про військових комісарів, членів Військових рад» від 24 березня (6 квітня) 1918 року. Комісари були повновладними представниками партії (більшовиків) в військових підрозділах до яких вони були приписані. У наступний період інститут військових комісарів в РСЧА двічі скасовували (1925 -1937[2][3] і 1940[4]-1941), вводячи замість нього інститути помполітів і замполітів. Згідно з посадою були комісари батальйону, полка, бригади, дивізії, армії, та інші.

Поява персональних звань

У 1935 році з введенням персональних звань командного складу були введені також спеціальні звання для політробітників: «молодший політрук», «політрук» і «старший політрук», що відповідали загальним військовим званням «лейтенант», «старший лейтенант» і «капітан». Старші політробітники мали спеціальні звання із словом «комісар»: «батальйонний комісар» (майор), «полковий комісар» (полковник), «дивізійний комісар» (комдив) тощо (у дужках надані відповідні загальні військові звання).

Скасування окремих звань військово-політичного складу

В жовтні 1942 року посади військових комісарів в Червоній армії були остаточно скасовані, рішенням ДКО від 9 жовтня 1942 року в армії і на флоті була ліквідована система військових комісарів, і всім їм надаються командні звання. Причому звання надавалися на ступінь нижче. Так наприклад, якщо раніше молодший політрук дорівнював лейтенантові, то нове звання йому надавалося молодший лейтенант. Різко було скорочено число політичних посад. Частина вчорашніх політруків і комісарів призначалися заступниками командирів по політчастині (від роти і вище), частина була переведена на командні посади. Якщо раніше політрук або комісар користувалися рівною з командиром владою в підрозділі, частині, то тепер вони стали заступниками командирів по політчастині (замполіти).

Знаки розрiзнення

Для звання армійський комісар 2-го рангу був введений знак розрізнення в чотири ромба в петлиці[5], як у командарма 2-го рангу, відрізняючись тільки окантовкою петлиць. Замість командирської золотистої окантовки була чорна, як у решти політпрацівників, а також у молодшого комскладу і червоноармійців,

Військовослужбовці вищого політичного складу мали на обох рукавах вище за обшлаг або манжету однакові для всіх звань червоні суконні зірки діаметром 55 мм. Зірки по краю обшивалися червоною шовковою ниткою, а в центрі мали вишиті золотистою ниткою серп і молот.

Військові комісари, які проходили службу на флоті, носили форму військово-морських сил (РСЧФ). Знаки розрізнення розташовувалися на рукавах у вигляді смуг із золотої стрiчки на рукаві, як і у вищого командного складу флоту. Відмінність була в тому, що просвіти між смугами були червоного кольору (у командного складу колір мундира), а так само в тому, що розташовувалася на рукаві зірка була червоною і облямована золотим шиттям (у командного складу повністю золота).

У армійського комісара 2-го рангу знаки розрізнення аналогічні флагману флоту 2-го рангу, чотири смуги на рукаві (одна широка, вище якиї три середніх).

Носії

1935 рік

1937 рік

1939 рік

  • 28.04.1939
    • Рогов Іван Васильович (1899-1949), начальник Головного управління політичної пропаганди РСЧФ, переатестований на генерал-лейтенанта берегової служби

1940 рік

1941 рік


Молодше звання
Корпусний комісар

ГПУ РСЧА СРСР

Армыйський комісар 2-го рангу
Старше звання
Армійський комісар 1-го рангу

Див. також

Примітки

Посилання

Джерела

  • Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
  • Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
  • Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.