Зарина

Зарина — (ін. іран. — zaranya, сак. — zarnya, перс. زرینه‎ («золото», «та, що носить золото»). Кінець VII — початок VI сторіччя до Р.Х.) — цариця саків[1]. Нерідко подається як яскравий приклад жінки-войовниці. Згадується у Діодора Сицилійського й Миколи Дамаського, чиї відомості сходять до Ктесія.

Версії античних джерел

За Ктесієм[2], за правління мідійського царя Астібара (як батька Астіага, його ототожнюють з геродотівським Хувахштрою) парфяни повстали проти Мідії й покликали саків, що викликало тривалу війну саків та мідян. В цей час саки перебували під владою цариці («жінки на ім'я Зарина»). Сміливі жінки саків поділяли зі своїми чоловіками тяготи війни. Зарина підкорила сусідні варварські народи, що погрожували сакам, заснувала низку нових міст й зробила життя своїх людей щасливішим.

Співвітчизники, в пам'ять про його благодіяння й чесноти, звели на її похованні піраміду висотою у стадію, довжина кожної сторони 3 стадії, на вершині вони поставили колосальну позолочену статую й віддали їй героїчні почесті. І. В. П'янков зіставляє ці відомості з відомими даними про могильники саків[3] і вказує, що Ктесій називає Зарину дружиною свого брата Кідрея[4].

Текст Миколи Дамаського зберігся уривчасто[5], він оповідає, як після вбивства Мармарея, царя саків (іноді вважають, що мова йде про чоловіка Зарини), полководець Стріангей (одружений з Ретеєю, дочкою Астибара) був охоплений любов'ю до Зарини, проте вона відкинула його. Микола згадує також, що царський палац саків перебував у місті Роксанаки.

Сучасні трактування образу й особистості Зарини

Образ Зарини використовується в літературі й мистецтві[6]. Персонаж з ім'ям Зарина виведена як дружина Сарданапала в трагедії Байрона «Сарданапал»[7].

За версією Гутнова, спогади про Зарину збереглися і в центральноазійській поемі «Гургулі», у якій йдеться про богатирку Зарину Зарінгар («Золотописана») — дочку переможця девів царя Согдина (тобто согдійця).[8].

І. В. П'янков використовує дані про правління жінки та про спорудження гробниці померлого правителя, як в цілому достовірні[9]. Відомості про золотий пам'ятник наводяться у словнику «Лексикон російської історичної, географічної, політичної і громадянської» Василя Татищева[10].

Етимологія імені поки однозначних і переконливих версій не має. Однак, за версією відомого іраніста Василя Абаєва сходить до праіранського *zaranya-, сакського *zarnya — золото[11]. У сучасній осетинській мові слово žærīn/zærīnæ найчастіше вживається в поєднанні таких слів як xur (сонце) у вигляді xuržærīn й ѕѵгх (червоне) у вигляді sѵğžærīn, позначаючи відповідно сонячні відблиски (промені) та нарешті власне золото. Слово žærin (зарин) у перекладі з перської означає "золото, золота(-ий).

Досі в Осетії, як одній з частин історичної Аланії, у Дагестані й Таджикистані ім'я Зарина дуже поширене. Дане ім'я поширене також й у Казахстані.

Примітки
  1. Всесвітня історія в десяти томах. Том II. М., 1956. С. 170
  2. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека. II. 34
  3. Історія стародавнього Сходу. Кн. 2. М., 2004. С. 813
  4. Історія стародавнього Сходу. Кн. 2. М., 2004. С. 787
  5. фр. 12 Якобі = фр.5 Мюллер = фр. 14 рос. пер. (Exc. De virt., I, p. 335, 20), див. Микола Дамаський ІСТОРІЯ «Вісник древньої історії». 1960 р. № 3 і № 4.
  6. Цариця Зарину: П'єси / Ванєєв Володимир; [Худож. В. М. Джіоєв], 151,[1] с. іл. 17 см, Цхінвалі Іристон 1989 http://www.ruslib.org/books/bayron_dzhordzh_gordon/sardanapal-read.html Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.; Моїсеєва К. М. Меч Зоряни 1960 (спроба живописного зображення героїні http://myzarina.mirtesen.ru/ ; [http://kilat.ru/fantasy125.htm)и%5Bнедоступне+посилання+з+квітня+2019%5D http://kilat.ru/fantasy125.htm)і%5Bнедоступне+посилання+з+листопадаа+2019%5D ін.
  7. Байрон Джордж Гордон. Сарданапал. Переклад Р. Шенгелі. Зібрання творів e чотирьох томах. Т. 4. М., Правда, 1981
  8. (доктор історичних наук) Ф. Х. Гутнов. Скіфські портрети http://www.darial-online.ru/1999_3/gutnov.shtml; є й на інших сайтах Інтернету
  9. Історія стародавнього Сходу: Від ранніх державних утворень до стародавніх імперій. М., 2004. С. 761, 787, 813
  10. Зарина // Казахстан. Национальная энциклопедия. — Алматы: Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. 2. — стр. 384}}
  11. Абаєв В. І.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.