Зарудний Іван Петрович

Зарудний Іван Петрович (*1670 — †1727) — визначний український архітектор, скульптор, іконописець, різьбяр, представник українського бароко.

Іван Зарудний
Церква Тихвінської ікони Божої Матері Донського монастиря, Росія. Автор: Іван Зарудний
Народився 1670(1670)
Київ
Помер 1727(1727)
Санкт-Петербург
Країна  Московське царство
Національність українець
Діяльність архітектор
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Знання мов російська
Конфесія православ'я
Рід Зарудні
Батько Петро Зарудний

Життєпис

Походив із заможної козацької родини Зарудних. Народився у Києві. У 1680-х роках навчався у Києво-Могилянській академії. Після цього студіював в Італії, вивчав європейське декоративне мистецтво. По поверненю поступив на службу до канцелярії гетьмана Івана Мазепи.

Григорій Логвин припускав, що Зарудний був автором проекту Богоявленського собору Києво-Братського монастиря через стилістичні відмінності споруди від інших творів архітектора з Московії Іосифа Старцева.[1]

На прохання Петра I гетьман Мазепа у 1690 році направив Зарудного до Москви, де той у 1696 році побудував Дерев'яну арку на честь здобуття Азова. З цього моменту його не відпускають на тривалий термін до України. За протекцію Стефана Яворського у 1701 році іменним наказом Івана Зарудного приймають на царську службу. Спочатку Зарудний працює у Москві, згодом у Санкт-Петербурзі, інколи відвідує Київ. Привніс до архітектури Російської імперії багато елементів українського бароко.

За проектом Зарудного у 1706 році побудовано Московський шпиталь. У 1701—1707 році у Москві будує церков Архістратига Гавриїла, так звана «Меншикова вежа». Зарудним побудовано низку урочистих арок на честь перемог Росії, присвячені Полтавській битві у 1709 році, укладанню Ніштадтського миру у 1721 році.

Протягом тривалого часу виконував численні замовлення від державних установ, церков та монастирів. Це церков Петра та Павла на Новобасманній вулиці у 1719 році, Синодальні брами Каазанського собору у 1721 році, Спаський собор Заіконоспаського монастиря, церков Тихвінської ікони Божої Матері Донського монастиря, церков Івана Воїна у 1709—1713 роках, перебудова Палати Аверкія Кирилова, зведення патріарших палат та церков Дванадцяти апостолів у 1721—1724 роках, ремонт Грановитої палати у Кремлі. За проектом Зарудного побудовано у 1722 році будівлю Синоду.

У 1707 році очолив ізографічну палату при Сенаті, тобто став головою усіх архітекторів та художників Російської імперії. Згодом головував у відділу Зброярську палату, де займався проектування та виготовлення іконостасів. Розробив 7 проектів іконостасів, які стали у подальшому основою для усіх інших у Російській імперії протягом століття. Сьогодні збереглися іконостаси роботи Зарудного у Ісаакіївському та Петропавлівському соборах м. Санкт-Петербургу у 1722—1727 роках, Преображенському соборі м. Таллінн у 1719 році. До того ж виконав креслення для дерев'яного шпилю Петропавлівського собору.

Помер Іван Зарудний у 1727 році у Санкт-Петербурзі.

Твори

Примітки
  1. Логвин Г. Н. Іван Зарудний — видатний український митець // Зб. наук. правць Держ. наук.-дослід. ін-ту теорії та історії архітектури і містобудування.— К., 1998.— Вип. 3

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.