Зарічани
Заріча́ни (з 1946 р., старі назви: Псища, Псище[1]) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області.
село Зарічани | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Житомирський район |
Громада | Станишівська сільська громада |
Облікова картка | с. Зарічани |
Основні дані | |
Засноване | 1650 |
Населення | 2216 |
Площа | 1,93 км² |
Густота населення | 1148,19 осіб/км² |
Поштовий індекс | 12440 |
Телефонний код | +380 412 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°13′48″ пн. ш. 28°39′00″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
212 м |
Водойми | р. Тетерів |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Кооперативна, 3, с. Станишівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12430; староста — пров. Шкільний, 8 Б, с. Зарічани, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12440 |
Карта | |
Зарічани | |
Зарічани | |
Мапа | |
|
Населення — 2216 осіб.
Історія
Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселенння доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.
Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.
Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів ранньої залізної доби відносить до ранньо-скіфського часу і датується 7 століття до н.е. — поч. 6 століття до н.е. ст. до н. е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.
Кургани знаходились приблизно на правому березі річки Гуйва, у районі бази відпочинку заводу хімволокна.
До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани відоме як Псище з 17 століття. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, у яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.
На початку ХІХ століття в Псищах з'являється церква Святого Миколая.
Станом на 1906 рік в селищі Псища Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії налічувалось 111 дворів, у яких проживало 639 чоловік,[2] на 1913 рік — вже 645.
У селі було одно-класне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.
При в'їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. — «Hegewald» — «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставка Генріха Гіммлера.
Сучасна назва (з 7 червня 1946 року) — Зарічани.
До 19 липня 2016 року — адміністративний центр Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області[4].
Відомі особистості
В поселенні народились:
- Андрющенко Володимир Кузьмович — Герой Радянського Союзу, командир 44-го стрілецького полку 42-ї стрілецької дивізії 49-ї армії Другого Білоруського фронту.
- Галицький Олександр Володимирович (* 1955) — російський підприємець.
- Єлисеєв Володимир Якович (1935—2003) — український живописець і графік.
- Сенькін Віталій Андрійович (* 1956) — український майстер народної творчості з живопису, Заслужений майстер народної творчості України.
Примітки
- [Житомир] Лист 23-7 c привязкой. Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта.. Это Место.ру (рос.). Процитовано 23 травня 2017. [Карта Волинської губернії Шуберта Ф. Ф.]
- Волинський губернський статистичний комітет (1906). Список населенных мест Волынской губернии (рос.). Житомир: Волинська губернська типографія.
- Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты (1913). Весь Юго-Западный край. Киев. Тарасовская 6.
- Зарічанська сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 29 жовтня 2020.