Заславль

Заславль (біл. Засла́ўе, Zaslaŭje) — місто в Білорусі, у Мінській області на річці Свіслоч де вона впадає в Заславське водосховище. Місто розташоване за 27 км від Мінська. Залізнична станція Білорусь на лінії Мінськ — Молодечно

місто Заславль
біл. Засла́ўе
Zaslaŭje
Герб Заславляd
Основні дані
54°00′30″ пн. ш. 27°17′05″ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Мінська область
Засновано 985
Перша згадка 1127
Назва на честь Ізяслав Володимирович
Населення 13,5 тис. (2004)
Площа 14,2 км²
Транслітерація назви Zaslaŭje
Поштовий індекс 223034 і 223036
Телефонний код +375-17
Висота 211 м і 214 м[1] м.н.р.м.
Міста-побратими Лудза (17 травня 2013), Лудзенський край (17 травня 2013), Серпухов[2]
Відстань
Найближча залізнична станція Заславль
До Мінська
 - фізична 27 км
До обласного центру
 - фізична 27 км
Заславль
Заславль
Заславль (Мінська область)
 Заславль у Вікісховищі

Історія

Заславль — літописний Ізяслав, Жеславль. Згідно з літописними переказами побудований наприкінці X ст. київським князем Володимиром Святославовичем, який віддав його дружині Рогнеді Рогволодовні і синові Ізяславу [3]. (можливо, на честь його і названий). Вперше згадується в літописах в 1127-28 у зв'язку з походом великого князя київського Мстислава Володимировича на землю Полоцьку. У той час Заславль був укріпленим містом, центром удільного князівства Ізяславського.

В 1127 році Ізяславль потерпав від Мстислава Мономаховича, а в 1159 році від міжусобиць князів Глібовичів з Борисовичами[4].

В XIV столітті Ізяслав був підпорядкований Литві і став власністю Евнутія, скинутого братами з віленського престолу; як Іжеславль він згадується в літописі в числі міст литовских[5]. В Ізяславі правив нащадок Евнутія (Явнута), князь Михаїл Іванович[6].

З XIV ст. Заславль був у складі Великого князівства Литовського. В литовські ж часи Ізяслав став іменуватися Заславом. До XVI ст. вважався містом.

У 1345 Заславль був відданий литовським князем Кейстутом племінникові Евнуту Гедіміновічу. У 1433 — захоплений Свидригайлом і спалений, жителі узяті в полон. З 1539 Заславль — власність феодалів Глібовичів, з 1573 — А. Пшездецького, з 1678 — Сапегів.

У XVI ст. в Заславлі існувала друкарня, у якій була видана Біблія Симона Будного (1574)

З 1793 Заславль входить до складу Росії як містечко Мінського повіту.

У листопаді 1917 в Заславлі була створена Рада робочих і солдатських депутатів, що встановила Радянську владу.

У червні 1941 Заславль окупований німецькими військами, звільнений 4 липня 1944.

З 1959 Заславль — міське селище в Мінському районі.

Сучасне місто

За архітектурно-планувальним рішенням місто підрозділяється на три частини, або мікрорайони. Один з них — історичний центр. Тут розташована велика частина історико-археологічного заповідника, а також відома індивідуальною, головним чином старою, забудови, міська Рада, установи соціально-культурного і побутового призначення: Будинок культури, бібліотека, Будинок сімейних урочистостей, загальноосвітня середня і музична школи, спеціальна школа-інтернат, комбінат побутового обслуговування, ательє, магазини, лікарня, аптека.

Другим мікрорайоном є виробничий, соціально-побутовий і житловий комплекс Білоруської зональної дослідницької станції по птахівництву.

Третій мікрорайон, розташований за залізничною магістраллю, є промисловим центром Заславля. У цій зоні побудована велика кількість багатоповерхових житлових будинків, магазини, загальноосвітня середня школа, Будинок піонерів і школярів, два дитячі сади.

Визначні пам'ятки
  • Заславський замок: мурована Спасо-Преображенська церква (оборонного типу, 1577 р., XVII ст.), вал, замкові ворота, кам'яний хрест.
  • Етнографічний музей: музей, паровий млин, комора, будинок завозників. Дерев'яні споруди початку XX ст.
  • Костел Різдва Діви Марії. 1774 - 1799 рр., бароко.

Література
  • Білоруська РСР. Коротка енциклопедія. У 5-ти т. Т.1, Мн.: вид-во «Білоруська Радянська енциклопедія» ім. П.Бровки., 1981.

Примітки
  1. GeoNames — 2005.
  2. http://serpuhov.ru/o-serpukhove/goroda-pobratimi/
  3. "Полн. Собр. Русск. Лет.", I, 131
  4. "Полн. Собр. Русск. Лет.", I, 130, 131; II, 83
  5. "Полн. Собр. Росс. Летоп.", VII, 240
  6. "Полн. Собр. Росс. Летоп.", VII, 225

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.