Заслав'я

Лежить при впадінні річки Ослава до Сяну, на історичному шляху на Закарпаття через Радошицький і Лупківський перевали.

Давнє лемківське село, колись — Заослав’я. Входило до Перемишльської землі Руського королівства.

Чисто лемківський склад села змінився внаслідок напливу поляків у зв’язку з будівництвом Першої угорсько-галицької залізниці в 1872 р. і Галицької Трансверсальної залізниці в 1884 р. У 1895 р. в селі було 48 будинків і 326 мешканців (232 греко-католиків, 65 римо-католиків і 29 юдеїв).

У 1936 р. в селі було 493 греко-католиків (також 78 римо-католиків і 21 юдеїв), які належали до парафії Загір’я Сяніцького деканату Апостольської адміністрації Лемківщини.

В 1939 р. в селі було 580 жителів села — 480 українців, 90 поляків і 10 євреїв[1].

У 1939-1943 рр. на території села був концтабір, де в було замучено німцями 10 000 євреїв.

Після Другої світової війни настала черга українського населення, яке було поляками піддане етноциду. Частина виселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[2].

У 1972 р. Заслав'я і ряд довколишніх сіл приєднали до міста Сянік, але 1 лютого 1977 р. від’єднали і з них утворили місто Загір’я.

• Занедбаний у комуністичні часи панський двір Заславських.
• Пам’ятник на місці концтабору.
• Бункери лінії Молотова.

• Zasławie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 448. (пол.)