Заячківський Мирон Титович
Миро́н Ти́тович Заячкі́вський (псевдо — Косар-Заячківський; 18 листопада 1897, м. Коломия — 3 листопада 1937, Сандармох) — український та радянський політичний діяч, публіцист, полковий лікар 1-ї бригади УСС УГА, лікар у 402-му Галицького полку 45-ї дивізії ЧУГА, член політбюро ЦК КПЗУ. Жертва більшовицького терору. Син Тита Заячківського та брат нотаріуса і українського комісара Коломиї Романа Заячківського.
| Мирон Титович Заячківський | |
|---|---|
 Заячківський Мирон | |
| Ім'я при народженні | Мирон Титович Заячківський |
| Народився |
18 листопада 1897 м. Коломия |
| Помер |
3 листопада 1937 (39 років) Сандармох, РРФСР |
| Поховання | Сандармох |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина Польща СРСР СРСР |
| Діяльність | політичний діяч, публіцист |
| Партія | Комуністична партія Західної України |
| Батько | Заячківський Тит Йосипович |
Життєпис
Народився в Коломиї (за іншими даними в с. Довге) на Галичині в родині правника Тита Заячківського. 1899 р. його батько переведений на посаду радника Вищого крайового суду і родина Заячківських переїхала до Львова.
1907 р. Мирон вступив до львівської української академічної гімназії. Брав активну участь у діяльності учнівських і студентських таємних гуртків.
1914 р. виїхав до Відня. Мобілізований до австрійського війська. Під час першої світової війни потрапив у російський полон. Після звільнення, у 1917–1918 рр. навчався на медичному факультеті Львівського університету.
Був діяльним членом організації «Інтернаціональна революційна соціал-демократія», яка 1919 р. увійшла до складу Комуністичної партії Східної Галичини. Під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. був полковим лікарем 1-ї бригади УСС УГА та брав участь у бойових діях проти поляків. У лютому 1920 р. з декількох галицьких бригад УГА, що перейшли на бік Червоної армії була створена ЧУГА і таким чином Мирон Заячківський вже став військовим лікарем у 402-му Галицького полку 45-ї дивізії 14-ї армії. Ще під час проходження військової служби у лавах Червоної армії вступив до лав КП(б)У.
Після демобілізації у 1922 р. — на викладацькій роботі, а також редагував партійні газети у [Бердичів|Бердичеві]]. Від 1924 р. очолював відділ пропаганди та агітації Уманського окружного КП(б)У, у 1926–1928 рр. — відділ агітації ЦК КП(б)У у Харкові. Від 1928 — на підпільній роботі у Західній Україні. У 1928—1933 рр. — 1-й секретар та член політбюро ЦК КПЗУ, кандидат у члени ЦК КП Польщі. Працював також редактором журналу «Наша правда». Відкликаний до Харкова 1933 р.
Наприкінці 1933 р. заарештований у справі УВО, а 29 травня 1934 р. особливою трійкою НКВС при Колегії ГПУ УРСР засуджений за статтями 54-6-11 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у табірному пункті Кремль на Соловках.
Постановою окремої трійки Управління НКВС СРСР по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р. дістав найвищу кару (розстріл). Вивезений із Соловків з великим етапом в'язнів Соловецької тюрми і страчений 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох поблизу Медвеж'єгорська.
4 квітня 1956 р. реабілітований посмертно Військовою Колегією Верховного Суду СРСР.
Вшанування пам'яті
За радянських часів у Залізничному районі м. Львова була вулиця Заячківського, яка від 1992 р. носить ім'я кошового отамана Антіна Головатого.
Джерела і література
- Архів Розстріляного Відродження: матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920—1930-х років / Ушкалов О., Ушкалов Л. — Київ : Смолоскип, 2010. — С. 53,218,350. — ISBN 978-966-2164-17-6.
- Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 роках. — 2-е, доопрацьоване і доповнене. — Київ : Сфера, 2003. — Т. 1. — С. 74-76. — ISBN 966-7841-40-5.
- Сизоненко Г. Мирон Титович Заячківський (Косар). — Львів : Каменяр, 1975. — 88 с.
- Науменко К. Заячківський Мирон Титович Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.